Вірний товариш вершника-козака, кінь супроводжував його всюди. Тому й честь йому випала неабияка: згаданий у багатьох народних піснях, змальований як аматорами пензля, так і фаховими художниками — й у козацькому герці, й на відпочинку, й на побаченні парубка з дівчиною біля тину. Куди козак — туди й кінь.
А в європейській символіці, твердять знавці, коня наділено «талантами» багатьох тварин: швидкістю оленя, хоробрістю лева, волячою силою, орлиним зором, навіть спритністю лисиці. Часто кінь асоціюється не лише з битвою, але й із успішним її завершенням — перемогою. Тож і не дивно, що зображення цього красеня потрапило й на герби, включно з українськими. І хоч зображують там коня завжди в профіль, але може бути як загнузданим, або й покритим латами, так і диким, без вуздечки, а ще — розлюченим, коли стає дибки, і таким, що грається, коли колір очей відмінний від окрасу тіла.
Чудовий приклад такої символіки — герб Броварського району Київщини, затверджений 1998-го. На щиті блакитного кольору з двома бічними срібними вертикальними хвилястими лініями — символами Десни та Трубіжа, між якими сформувався район — срібна фортеця з трьома золотими вежами. А перед відкритою золотою брамою — наче з казки, золотий коник із піднятими лівим переднім та правим заднім копитами, що є даниною народним легендам і переказам. У золотому ж вінку, що обрамлює герб, — гілки сосни, дуба та берези, характерних для цієї місцевості, які увінчує золота квітка калини — символ Київщини.
Так само золотий, але інший за характером кінь — і на гербі Дніпровського району Дніпропетровщини, затвердженому 2004-го. На синьому полі із зеленими смугами по боках (як нагадування про Дніпро, що перетинає територію району) скаче золотий кінь із повернутою головою як втілення давньої козацької вольниці, славетної української історії цих земель. А високо вгорі над ним — золота квітка соняха із чорними зернятами, що символізує розвинуте сільське господарство та родючість тамтешньої землі, — як і золоті пшеничні колоски обабіч герба.
А от на золотому полі герба Тарутинського району Одещини, затвердженому 2009-го, — уже чорний (вороний) здиблений кінь. Про природні багатства цього краю нагадує виноградна лоза з трьома синіми гронами винограду, якою з обох боків обвитий вінок із колосся навколо щита, увінчаний кетягами калини.
Луганщина — це теж Україна. Герб цієї області, затверджений 1998-го, що вмістив цілу низку символів краю, складається з великого і малого щитів у обрамленні золотого колосся та дубових гілок із синьо-жовтою стрічкою. Великий щит вертикально розділений навпіл. Верхня частина також поділена навпіл, а нижня закруглена — на три сегменти. У першому квадраті скаче золотий кінь на зеленому полі. Другий квадрат і діагонально розташований сегмент — червлені поля. У другому бічному сегменті на зеленому полі — символ Луганщини, золотий бабак. Тоді як у центральному сегменті на блакитному тлі сходить жовте сонце із 14 променями. Малий щит, що розташований по центру великого, містить зображення чорного квадрата з червоним обідком і червленим полум’ям, обабіч якого — два чорні відбійні молотки — данина вугіллю та шахтарській праці з його здобутку.
Підготувала Ольга ВОЛИНСЬКА.
