Вона народилася в день, коли в усьому світі вшановують музику, і присвятила їй своє життя. Її називають пісенною легендою 60–70-х років, виконавицею, котра творила українську естраду. Творча дружба з нею гарантувала композиторам, поетам успіх їхніх творінь. Під її пісні закохувалися, страждали, раділи, мріяли. З них вона складала чудовий вінок молодої вітчизняної естради, одну за одною вплітаючи в нього пісні-квіти, що й самі вже давно стали легендою, а «Червона троянда», «Квітка ромена», «Троянди на пероні», «Зоряні лілеї», згодом були визнані одними з кращих пісень української естради XX століття.
Вона поєднала на естраді народні пісні і романсову лірику, джаз та академічне мистецтво. Її надзвичайно багатим, магічним голосом захоплювалися не лише слухачі, а й колеги по творчості не скупилися на високі слова.
Й хоч це все — велика сцена, популярність — залишилося вже у минулому, та пісня і все, що з нею пов’язане, роблять співачку Валентину Купріну і сьогодні щасливою. Ось такою її й зустріла на порадниицькій гостині.
ПРО ЖИТТЯ
Люблю життя. «Хочеться чуда і трішки вина», — як писала Ліна Костенко. І радію кожному дню, що я тут є. Бачу сонце, бачу дерево, як на ньому вже починає жовтіти листя — то ж величезна радість. Не кажучи про те щастя, дароване чоловіком, донькою, онуками. Коли ж щось довкола мене трапляється не дуже добре — намагаюся відійти, не поринати в негативні емоції, не опускатися до рівня тих, хто незаслужено ображає.
У житті я зазнала багато горя. Можливо, це і підняло мене над тими життєвими негараздами, та й у творчості — також. Розумію, що ми всі, хто прийшов на цю Землю, зробивши перший крок по ній, уже рухаємося до кінця. Так ото йдучи по цій дорозі, не образити б нікого, не принизити. Треба змусити себе виробити такий характер, вибудувати такий стержень.
ПРО ЩАСТЯ ТА УСПІХ
Ми думаємо, щастя — коли щось купиш гарненьке, успіху в чомусь досягнеш чи ще щось. Ні! Щастя — бути здоровим! От я зараз ходжу з палицею, але ж — ходжу!
Ось що хочу людям побажати: навчіться жаліти тих, хто поруч з вами, не ображайте їх. Ми всі різні, але всі ми — люди.
Моє звання — це пам’ять, любов людська. Якось на радіо запитали, що побажала б нашій молоді.
Кажу, давайте звузимо коло для побажань — молоді, яка співає. Я бажаю кожному молодому артисту, щоб його запросили на радіо чи ще куди через 40 років, як оце мене, і щоб він мав що сказати людям. Якщо сьогодні я на вашій гостині — хіба це для мене не щастя?
Жовтень, 2012 рік.
Повну версію порадницької гостини з Валентиною Купріною можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна ВЛАСЮК.