Чи не кожен чув або вживав вислів: «Не бери дурного в голову!», тобто не обтяжуй собі життя дріб’язковими темами та ідеями. Такі непотрібні думки, що погіршують настрій, знаний учений, доктор математичних і психологічних наук, почесний професор факультету психології Університету Торонто (Канада) Андре Кукла назвав «ментальними пастками».
Як відомо, ментальність, менталітет (від лат. – пов’язаний із духом, духовністю) – поняття для позначення усталених способів, стереотипів мислення, світосприйняття, духовної настроєності, характерних для особи, певної групи або навіть цілого суспільства. Завдяки цим стереотипам ми не замислюємось над багатьма речами, ситуаціями, рішеннями, наперед знаючи, як вчинити правильно. І це полегшує нам життя. Ментальні ж пастки забирають у нас час, психічні ресурси й заводять убік від правильних рішень щодо вчинків, поведінки, адекватного сприймання стану речей. За словами автора концепції, «ментальні пастки – це дурниці, якими розумні люди псують собі життя. Це звичні життєві шляхи, які болісно долає свідомість, витрачаючи на це колосальну енергію й при цьому не створюючи жодних цінностей і не одержуючи вигоди».
Наприклад, змалку виховані за принципом усі справи доводити до кінця, марнуємо час і зусилля на перегляд нецікавого фільму, читання «порожньої» книги, спілкування з людьми, з якими, як мовиться, нам не по дорозі. Тоді як краще було б припинити це. Серед інших пасток – зосередження на минулому, зокрема аналізі того, що було б, якби ми вчинили так, а не інакше. Висновки з помилок, звісно, робити треба, але виправити те, що вже в минулому, неможливо. Тож слід припинити говорити собі «якби», інакше житимемо в ілюзорному світі нереалізованих ідей.
Не варто також вдаватися до принципу «ще трохи», коли, приміром, дзвонить будильник, а ви намагаєтесь ще кілька хвилин поспати: навряд чи це вдасться. Або коли подає сигнал чайник чи духовка, або дзеленчить телефон, а ви зайняті важливою справою й намагаєтесь не відволікатись: все одно доведеться таки розв’язати поточні проблеми. До ментальних пасток належить і так звана прокрастинація – звичка відкладати важливі справи на потім, «на завтра» передумови для авралу й цейтноту, сама себе заганяє у стрес, глухий кут.
Класична ментальна пастка – іпохондрія, тобто патологічна схильність приписувати собі хвороби, яких немає, або намагання прогнозувати, ще гірше – очікувати біди й неприємності. Пасткою можна також назвати надмірні переживання певних ситуацій -«прокручування» подумки їх знову й знову. У пастку заводять і хвилювання, наприклад, перед іспитом, співбесідою стосовно роботи, публічним виступом, операцією тощо. Кожен упевнений, що такі стани шкідливі. Та на жаль, подолати їх щастить не кожному. Втім, намагатися треба. Для цього потрібні як вольові зусилля, так і певне психологічне тренування. Так, надмірне хвилювання може вщухнути, якщо спробуєте проаналізувати свій стан і поставити собі просте запитання: «Що мені поганого буде, коли щось піде не так?» Як правило, відповідь приблизно така: нічого фатального, нічого жахливого!
А щоб уникнути більшості ментальних пасток, навчіться зосереджуватися на конкретній меті (завданні, проблемі), не згадуючи, що було раніше, і не загадуючи далеко наперед.
Вікторія КРУЧЕК, доктор психологічних наук.