У питанні про те, коли краще розмножувати туї живцями — навесні, влітку, восени чи взимку, думки дещо розходяться. Хтось стверджує, що це краще робити взимку, хтось заявляє, що ідеальні терміни припадають на літо. Розповімо про зимове живцювання.
Перша складова успішного отримання саджанців — правильна заготівля живців. Вибирайте молоді рослини віком 4–9 років із рівною симетричною кроною, що зберегла густоту до самої землі. Якщо немає інших варіантів, можна використовувати старі екземпляри. Але в будь-якому разі живці слід брати з верхньої частини крони — так більше шансів отримати посадковий матеріал із типовими для сорту ознаками.
Щоб виростити дерево пірамідальної або колоноподібної форми, для укорінення зрізають гілки з верхівки туї та бічні пагони. А якщо планують розмножити кулясту, то беруть лише бічні гілки. Сильнорослі верхівкові пагони туї вкорінюються дещо гірше, зате в отриманих рослин завжди ідеальна форма.
Заготовлені 2–4-річні гілки, що здерев’яніли, завдовжки не більше 25 см, можна використовувати для укорінення, не розрізаючи на частини, або нарізати з них живці завдовжки 10–16 см. Дуже тонкі пагони заготовляти не варто: вони виснажаться раніше, ніж укоріняться. Брати живці бажано з «п’яткою» — частиною деревини попереднього року. Їх не зрізають секатором, а відривають різким рухом униз. Місце відриву не зачищають. Якщо «хвостик» кори вийшов дуже довгим, його обрізують.
Якщо черешок відрізають гострим секатором із великого пагона, то зріз роблять на 0,5–1 см нижче початку місця здеревіння (перехід зеленого кольору в коричневий). З нижньої частини (2,5–4 см від основи) видаляють все листя-хвоїнки та дрібні бічні гілочки. Ранки, що утворюються, також стимулюють коренеутворення.
Перед посадкою в парник зрізи на живцях обробляють одним із коренеутворювальних стимуляторів. За спостереженнями досвідчених садівників, при тривалому замочуванні в розчинах у пагонів може почати відшаровуватися кора. Тому використання порошків для припудрювання краще.
Живці висаджують у мінітепличку (пластиковий контейнер із кришкою, горщик із прозорим ковпаком). Це допоможе підтримувати необхідний для укорінення рівень вологості (приблизно 70 відсотків) і температури (близько 23 градусів).
Мінітепличку заповнюють ґрунтовою сумішшю шаром 15 см, що складається з торфу та піску (1:1 або 2:1), торфу та вермікуліту (1:1), торфу та перліту (1:1). У ґрунті спочатку кілком роблять лунку, а потім вертикально або під кутом вставляють живець, щільно обтискаючи руками.
Глибина посадки залежить від розміру живця. Зазвичай це 1–5 см. Відстань між живцями — 4–7 см. Після посадки живці акуратно поливають із лійки з дрібним ситечком, намагаючись промочити весь ґрунт. Потім накривають прозорим ковпаком чи плівкою. Оскільки живцям в мінітепличці доведеться перебувати довго, весь цей час необхідно підтримувати ідеальну чистоту. Світло має бути хоч і розсіяним, але досить інтенсивним: саме на світлі хвоя виробляє фітогормон, такий необхідний для коренеутворення.
Підготував Руслан ВЛАСЕНКО.
