У православних та греко-католиків 14 вересня починається новий літургійний рік, а за старим стилем – 1-е вересня. Початок літургійного циклу ніколи не збігався з початком астрономічного року, але ця дата була затверджена ще на Першому вселенському соборі в 325 р. і збереглася в східній традиції.
Також 14 вересня православні відзначають День захисту природного довкілля. Це не є релігійним святом, та підставою для його відзначення стало послання Константинопольського патріарха Димитрія І в 1989 р. Також він відомий як День збереження створіння. Господь заповідав «панувати над землею» (Книга Буття 1:28), чим спонукав пізнавати світ, але пізнавати з любов’ю, дбаючи про нього. Натомість людина через забруднення природи, знищення тварин та рослин привела світ до межі апокаліптичного саморуйнування.
Римо-католики 14 вересня святкують Воздвиження Всечесного Хреста. В Римській імперії розп’яття на хресті було настільки ганебним і жорстоким покаранням, що ця кара не застосовувалася до громадян імперії. Христос узяв на себе всі гріхи й обрав єдність із грішниками аж до смерті. Хрест із ганебного знаку перетворився на знак спасіння. Імператриця Єлена, яка жила в IV ст., відшукала хрест, і цей день став днем свята Воздвиження, яке символізує тріумф життя над смертю. Вже в тому ж IV ст. реліквію розібрали на частинки й розіслали по храмах. Певною мірою, таке «розсіяння хреста» означає також і його збереження. Найбільшу частину Хреста Господнього має на сьогодні храм св. Гудули в Брюсселі. Для християн Хрест Ісуса є вівтарем, на якому Син Божий приніс Богу Отцю в жертву Самого Себе заради відкуплення світу.
Вірменська церква 20 вересня святкує Віднайдення частки Хреста Господнього на горі Вараг. Ця реліквія була знайдена в VII ст., де була захована святою Ріпсіме. Святкова неділя передує тижневому посту та слугує нагадуванням часів, коли Адам із Євою були щасливими в раю і мали дотримуватися наказу не їсти заборонений плід, що теж можна розглядати як піст. Тож хоча піст, якого дотримуються сучасні християни, і є утриманням у споживанні їжі, проте він не є перешкодою в тому, аби спілкуватися з Богом та радіти Його творінню.
Марина ЧОРНА, релігієзнавець.
