Купила в жіночки на базарі пучечок тархуну. Дуже вже нам сподобалась ця травичка. Тепер хочу висадити таку й у себе. Розкажіть, що любить і як її розмножувати.
Леся ГОРДІЙКО. Львівська обл.
Дійсно, тархун (естрагон) вирощують як пряну рослину. Вона містить ефірну олію з дуже приємним гострим ароматом та гіркуватим смаком. Найбільше олії накопичується у фазі цвітіння. Це близький родич полину, хоча не має властивої останньому гіркоти. Та й наукова назва тархуну — полин естрагонний.
ЗБАГАЧУЄМО СМАК СТРАВ
Тархуном ароматизують оцет (на пляшку достатньо одного стебельця), вина, а що вже казати про знаменитий безалкогольний напій «Тархун»! До речі, зараз триває активний сезон консервації, а гілочки цієї травички додають при консервуванні огірків, помідорів, квашеної капусти, грибів. Вона не лише ароматизує заготовки, а й є консервантом. Тархун кладуть до супів, страв із риби, птиці, рису, овочів, яєць, ним ароматизують соуси та гірчицю. Свіжими гілочками можна прикрашати салати. Використовують і в кулінарії, зокрема додають у випічку, в невеликих кількостях кладуть у варення.
ВИРОЩУЄМО НА ДІЛЯНЦІ
Рослина невибаглива, добре витримує приморозки і не вимерзає навіть у безсніжні зими. Може рости у затінку, однак на сонечку в ній накопичується більше ефірної олії. Добре почувається на пухких, багатих органічними речовинами вапняних ґрунтах. Любить підживлення та вологу, але загалом поливи для добре укорінених рослин потрібні лише під час тривалої посухи.
Розмножують тархун насінням та вегетативно: діленням куща, шматочками кореневищ, відводками та стебловими живцями. У серпні можна розмножити діленням куща, це найпростіший та найоптимальніший спосіб. Адже, приміром, при насінному розмноженні рослини виростають зі зниженим вмістом ароматичних речовин. Отже, обирають 3—4-річний чи старший кущ. Кореневище перед посадкою ріжуть на кілька частин, обов’язково з 2—3 прикореневими бруньками, й одразу висаджують на постійне місце. Корені перед діленням старого куща можна спочатку замочити на кілька годин у воді, щоб потім було легше розплутати. Саджанці після посадки рясно поливають і до повного приживання підтримують постійну вологість.
Також перші 2—3 тижні бажано захищати молоді рослини від сонця. У перший рік після посадки кущики краще не обрізувати і дати їм можливість наростити зелену масу. Загалом приживаються добре. На наступний рік можна підживити розчином коров’яку та калійно-фосфорними добривами.
На одному місці естрагон рекомендують вирощувати 3—4 роки. Може рости й до 10, хоча продуктивність поступово знижується, та й листя з кожним роком стає більш грубим. До шкідників і хвороб естрагон стійкий.
ЗАГОТОВЛЯЄМО Й ПРО ЗАПАС
Для використання у свіжому вигляді зелену масу зрізують протягом усього літа на висоті 10—15 см від поверхні ґрунту. Найніжніші — верхівки молодих пагонів. При частому зрізуванні з’являтиметься багато пагонів і рослина перетвориться на пишний кущ.
Якщо тархун не обрізувати, він може виростати у висоту до 1,5 м. Зрізану траву сушать у затінку під навісом або в добре провітрюваному приміщенні. На сонці ароматична олія випаровується. Можна сушити тархун підвішеним у пучечках. Зберігають сировину в герметично закритих ємностях, щоб не вивітрювався аромат, у прохолодному місці. Свіжу зелень можна також заморозити. Однак перед цим небажано різати — листочки та молоді пагони руками відділяють від стебел, промивають, повністю обсушують і складають у пакет.
Естрагон чудово поліпшує апетит і стимулює травлення, зміцнює стінки судин, знімає набряки та запалення, діє заспокійливо, має сечогінні властивості. До речі, свіжу зелень естрагону можна мати й узимку. Для цього кущики висаджують у квіткові горщики та ставлять на добре освітлене місце. У кімнатних умовах вони почуваються добре.
РЕЦЕПТ ВІД «ПОРАДНИЦІ»: НАПІЙ ІЗ ТАРХУНОМ
100 г свіжого листя та стебел тархуну подрібнити, залити склянкою окропу та дати настоятись годину. Додати ст.л. з гіркою цукру і влити настій у 2,5 л мінеральної води. Додати кілька скибочок лайму, залишити напій на ніч. Уранці процідити та поставити в холодильник. Можна додати до такого напою ще й трішки м’яти.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.