Нещодавно «Порадниця» вже дещо розповідала про різницю між прищипуванням та чеканкою (карбуванням) на винограді. Нині час більш детально розповісти про те, що важливо доброму господарю робити в серпні, — чеканку.
Нагадаємо, це укорочування верхньої частини пагонів із усіма молодими недорозвиненими листками з метою забезпечення кращого живлення грон та дозрівання пагонів. Крім того, цей захід підвищує стійкість лоз до несприятливих умов зимівлі. Чеканка призупиняє ріст пагонів, поживні речовини в більшій кількості надходять у ягоди. Вони швидше достигають, збільшуються в розмірі, накопичують більше цукру. Крім того, чеканка підвищує провітрюваність кущів, поліпшується світловий режим. Завдяки карбуванню за кущем стає легше доглядати, зокрема обробляти від хвороб.
Точний час проведення чеканки визначається за станом лози: починають визрівати нижні міжвузля та уповільнюється ріст пагонів. Випрямляються верхівки пагонів, тоді як під час активного росту вони вигнуті. Визначити точно цей час дуже важливо, оскільки рання чеканка провокує появу пасинків другого порядку, які споживатимуть більше поживних речовин, ніж верхівка пагону. Це призведе до послаблення кущів та зниження врожаю. А якщо спізнитесь із карбуванням, то в ньому вже не буде сенсу.
Верхівку підрізають на 15–30 см. Над верхнім гроном залишають не менше 8–12 листків. На сортах із великими гронами залишають більше листя, аніж на пагонах з невеликим урожаєм. Разом із чеканкою видаляють і пасинки.
Важливо! На молодих і слаборослих кущах з довжиною лоз не більше 1,5 м чеканка не потрібна. У сухе жарке літо її також зазвичай не проводять. А ось на сильнорослих пізніх сортах, у дощові роки з прохолодною та похмурою погодою ця процедура є дуже ефективною.
Карбування зазвичай проводиться голими руками, якщо ж використовуєте інструменти — не забудьте їх продезінфікувати.
У будь-якому разі чеканка — стрес для рослини, тож їй знадобиться час для реабілітації. Важливо підживити виноград калійно-фосфорними добривами, без внесення азотних, як під корені, так і по листя. Дуже ефективним є посипання ґрунту навколо куща золою. Для позакореневого підживлення можна у 10 л води розчинити 3 г борної кислоти (попередньо розчиненої в невеликій кількості гарячої води), 1 г марганцівки, 20 г сульфату калію та 30 г суперфосфату. А ще, оскільки вважається, що кущ ослаблюється і стає вразливим до хвороб, незайве провести обробку одним із фунгіцидів. Не забудьте про строк очікування!
Іван СИМАКОВ.
