Назва «бегонія» походить від прізвища збирача квітів М.Бегона, який жив у XVII ст. в Сан-Домінго. Знайшли цю рослину в тропічних лісах Ост-Індії, потім на островах Малайського архіпелагу. Сьогодні в Україні нею захоплюється багато квітникарів. Приваблює розмаїття роду, а він налічує понад 900 видів. Зачаровують квіти та яскраво-зелене соковите листя.
Усі бегонії умовно поділяють на 3 групи: з декоративними квітками, з декоративним листям і кущові.
Нині налічують понад 12 тисяч сортів та гібридів. Іноді навіть досвідченому квітникарю нелегко відрізнити один вид від іншого.
Бегонію царську або королівську вирощують заради гарного візерунчастого листя, яке досягає довжини 20 см. Має вона дрібні й непоказні квітки, тому цвітіння краще не допускати, бо рослина втратить багато сил на розвиток квіточок, виснажиться, а листя розвиватиметься погано.
Поряд із бегонією королівською нерідко стоїть зовсім не схожа на неї рослина, вкрита рожевими або червоними квітами. Листя — блискуче, зелене, невелике, ледь-ледь скошене вбік. Це бегонія вічноквітуча. Рослина дуже невибаглива. При запиленні квітів утворюється плід-коробочка з дрібним насінням. Висіяне в лютому, воно дає рослинки, що того ж року зацвітають. Бегонія вічноквітуча повністю виправдовує назву — цвіте цілий рік. Квітки мають різноманітне забарвлення: від білого і рожевого до темно-вишневого. Цінність ще й у тому, що її можна вирощувати не лише в кімнаті, а й використовувати для оформлення балконів, лоджій, клумб теплої пори року.
Бегонія добре росте і на сонці, й у затінку. Насіння висівають у ящички. Ґрунтосуміш готують із річкового піску, перегною, листкової або компостної землі (1:1:1). Поверхню ґрунту добре зволожують і розсипають насіння. Притрушують тонюсіньким шаром пухкої землі й накривають склом. Ящик ставлять у тепле місце. Ґрунт має бути вологим. Щоб сіянці добре розвивалися, їх пікірують, а коли підростуть і зміцніють, висаджують на постійне місце. Вазони помірно поливають, хоча бегонія переносить короткочасну посуху.
Простіше розмножувати верхівковими живцями. Напровесні зрізують гострим ножем живці одразу під листковим вузлом, ставлять у воду, яка повинна закривати живці не більш ніж на 1,5—2 см (тоді швидше з’являться корінчики). Потім рослинки пересаджують у горщики. Підживлюють рідким добривом для квітів.
Є бегонії з великими й гарними квітами — бульбові. Вони дають шишкоподібні потовщення бульби (як у картоплі). Бульбові бегонії цвітуть навесні й улітку. Потім листя опадає.
До весни бульбу в горщику зберігають у прохолодній кімнаті або в сухому підвалі. Навесні пересаджують, поливають і виставляють на світле підвіконня. Бульбові бегонії дають найбільші махрові квіти.