Сьогодні, 24 лютого Григорію Миколайовичу — 90! А він не перестає вражати своєю харизмою, енергійністю, заповзятливістю, любов’ю до життя, до людей, до танцю, з якого, здається, й сам наче зітканий. Танець і любов — ось у чому секрет довголіття на думку того, хто не повчає інших, а власним прикладом показує, переконує, мотивує, як треба жити, працювати, аби не марнувати своє життя й навіть на схилі літ бути затребуваним, успішним і цікавим людям.
Зокрема й про це говорили ми з Григорієм Чапкісом, народним артистом України, видатним танцівником та хореографом, професором кафедри хореографії Національного університету культури і мистецтв України та Київського університету імені Бориса Грінченка, запросивши його напередодні ювілею на порадницьку гостину.
ПРО ВІК І СВОБОДУ
О, дивлячись, що мати на увазі під словом «свобода». Наприклад, людина вийшла на заслужений відпочинок, і начебто стала вільною — від роботи, відпочиває. А для мене відпочинок — каторга, а не свобода. Мої мізки навіть уночі працюють. Робити те, що хочеш, що приносить радість, — це теж свобода. Як артист балету, я вийшов на творчу пенсію у 42-річному віці, а десь уже після сімдесяти роблю тільки те, що мені подобається. Наді мною немає начальників. Працюю не заради грошей, моєї пенсії вистачило б на хліб і до хліба. Навмисне завантажив себе так, аби зовсім не мати вільного часу. Тому що цей «диван» засмоктує. Не відірвешся від нього день, другий: то ліньки, то погода несприятлива, або ж ніхто тебе ніде не чекає — так і злягти недовго. Ось цього боюся найбільше.
ПРО МОЛОДУ ДРУЖИНУ І СВОЄ ВРЯТОВАНЕ ЖИТТЯ
Мене врятувала жінка, завдяки котрій начебто заново відродився. А зустрілися ми в магазині. Люди завжди просять з ними сфотографуватися, дати автографи. Підійшла і ця молода, красива жінка. Тут я закашлявся, і вона запропонувала таблетки, порадила пити їх за потреби. Подякував, дав візитівку — можливо, колись і я стану в пригоді. Та й забув про цю зустріч — скільки їх у мене! А наступного ранку телефонний дзвінок: «Григорію Миколайовичу, а ви таблетку випили?» Шість років! ніхто не цікавився моїм самопочуттям. А тут з’явилася людина, яка піклується про мене. Запросив Людмилу на каву, подякував за турботу. Ніяких натяків на якісь стосунки. Адже їй тоді було 38, а я ж — старик, якому, здавалося б, навіть соромно поряд бути з такою молодою жінкою. Ми просто гуляли по Києву, разом обідали. Але ще не розлучившись, запитували одне в одного, коли знову побачимося. Почали частіше зустрічатися, і так я до неї прив’язався, а вона до мене… Насправді ожив, стільки енергії з’явилося!
ПРО ЩАСТЯ
Завжди кажу, що розуміння щастя в кожного своє. Для голодного це — шматок хліба. Безквартирного — житло. Для дівчини, котра довго не може вийти заміж, — пропозиція руки і серця. А моє щастя, бачите, в тому, щоб виступати, танцювати. Щастя, коли потрібен людям. Щастям було, коли після 13-річної перерви запросили до журі «Танців із зірками»; уже й на наступний сезон затвердили. Ну, і звісно ж, щастя бачити свою дружину.
ПОРАДА
Не можна марнувати й дня у цьому житті. Незалежно від того, скільки вам років: 20, 40, 60, 80, 90… Бо сьогоднішній день завтра вже буде історією. А ще, кажу про це завжди, скрізь і всім: рухайтеся, не можна засиджуватися, залежуватися — танцюйте, ходіть, бігайте, плавайте, стрибайте, хоч повзайте, робіть що завгодно, — тільки не лежіть. Інакше ваш хребет не триматиме, і вже в 50, 60 може наздогнати старість. Ви ж заряджаєте телефон, то чому ж не заряджати себе?!
Коли зайшли в глухий кут, не знаєте, що робити, не можете нічого змінити, то змінюйте себе, тоді й довкола вас все ставатиме інакшим. Якщо не знаєте, як вчинити при якихось непорозуміннях (з начальником, другом, близькими, сусідами), поміняйтеся ролями, поставте себе на їх місце. Це допоможе зрозуміти, що не варто робити з іншими те, чого не хочете, аби робили з вами. Й вихід одразу знайдеться.
Не вдягайте одне і те ж вбрання кожного дня. Ось комусь, може, не подобається, як я одягнений — червоні брюки, зелена сорочка… (Хтось скаже: йому 90, а він наче пацан, або як папуга різнокольоровий). Отак і життя своє розфарбовуйте — це ніколи не пізно!
Не ходіть по одній і тій же стежці. Кожен новий день має бути маленьким святом.
Виникають труднощі? Але ж, долаючи їх, ставатимете сильнішими! Ось і в цьому енергія життя.
Дай вам Бог БАЖАННЯ БАЖАТИ — не раз це повторюю.
Повну версію порадницької гостини з ГРИГОРІЄМ ЧАПКІСОМ можна прочитати у номері «Порадниці» від 20 лютого 2020 року.
Відеоверсію можна переглянути за цим посиланням:https://youtu.be/WvAIFTU5TCg
Автор і керівник проекту
Тетяна ВЛАСЮК,
головний редактор газети «Порадниця».
