Більшість із нас розпочинає день з горнятка запашної кави. А призвичаїв Європу до цього духмяного напою Юрій-Франц Кульчицький із села Кульчиці Самбірського району на Львівщині. Понад 330 років тому він відкрив у Відні першу кав’ярню.
Спершу багатьом напій не подобався, бо був міцним і гірким. Але все змінилося, коли випадково у філіжанку кави впав шматочок цукру. Новий смак сподобався Кульчицькому, який до напою почав додавати ще й молоко. Аромат кохання й бадьорості, що зранку заповнював одну з центральних вулиць міста, почав приваблювати до кав’ярні «Під синьою пляшкою» дедалі більше людей. А згодом вишуканим смаком нового напою українець здобув славу знаного на всю Європу кавовара. Віденська кава досі готується за його рецептом.
Та перед тим Юрій Кульчицький побував на Запорозькій Січі, воював з турками і татарами. В одній із битв потрапив у полон і пробув у Туреччині не один рік. Там козак вивчив турецьку мову й звичаї, що панували в Османській імперії. Ці знання допомогли йому після звільнення з полону стати перекладачем у торговельній компанії, заснованій віденськими купцями під патронатом цісаря Леопольда I. А згодом і кур’єром цісаря, який перевозив листи Леопольда I до його посольства у Туреччині. Юрій Кульчицький так і підписувався: «Цісарський придворний кур’єр у Туреччині».
Долю козака змінила війна, яку розпочала Османська імперія за панування над Європою. У липні 1683 року 200-тисячна турецька армія великого візира Кари-Мустафи взяла в облогу Відень. У місті, де було 16 тисяч війська, розпочався голод та епідемія червінки. Великий страх і безнадія охопили обложених. Тим часом Папа Римський Інокентій XI збирав антитурецьку коаліцію. Командував військами Святої Ліги польський король Ян Собєський. Разом з ним воювали і полки українських козаків під командуванням Гоголя, Палія, Даровського, Іскрицького, Хоменка, Самойловича, Ворони, Менжинського, Самуся, Булиги.
Зв’язковим між обложеним містом і військами, що йшли на допомогу, виступив Юрій Кульчицький. Переодягнувшись у турецьку одіж, він разом зі своїм другом Юрієм Михайловичем, який теж знав турецьку мову, вийшли з обложеного Відня з листами та інструкціями. Кульчицький видавав себе за турецького купця, що мав привезти у табір продукти з околиць, а Михайлович – за його слугу. Коли посланці вийшли в дорогу, почало світати. У турецькому таборі панував рух, але Кульчицький з другом сміливо пішли між шатрами і весело, аби не викликати підозри, співали турецьку пісню. Турецький ага, якому сподобався спів, запросив «купців» до свого шатра, пригостив кавою та довго розпитував,
звідки вони і кому служать.
Дорогою посланців чекали й інші небезпечні пригоди, та Кульчицький зміг виконати завдання. У вересні 1683-го почався наступ християнських військ на турків. Українські козаки змусили тікати великого візира. У його таборі переможці знайшли багато цінних речей і 200 мішків сіро-зелених зернят кави, з якими віденці не знали що робити. Коли Кульчицькому запропонували вибрати з військових трофеїв все, що забажає, він взяв мішки зерен. А згодом герою оборони Юрію-Францу Кульчицькому, який ще отримав статус почесного громадянина Відня, магістрат подарував будинок, звільнив від усіх податків та видав дозвіл відкрити кав’ярню. Звідси мода на каву поширилась на всю Європу. Пошановувачів напою й досі запрошує на гостину Юрій Кульчицький, щоправда, бронзовий. На будинку, де більше трьох століть була кав’ярня – тепер статуя кавовара. А в одному із парків міста – пам’ятник українським козакам, які врятували Європу від поневолення.
Орися ВЕЛИЧКО.
