В’яже шкарпетки, готує борщі та пиріжки, завжди має час на онуків і дозволяє їм усе, чого не дозволяють батьки… Ось, на думку сучасних психологів, те, якою точно не повинна бути бабуся. Ми зібрали найважливіші поради, що допоможуть вам не припуститися помилок у вихованні онуків та не посваритись у процесі з власними дітьми.
1. Усвідомте, онуки – не ваші діти.
Дуже часто поява нового члена сім’ї може викликати в новоспеченої бабусі – свідомо чи підсвідомо – бажання виправити помилки минулого. Мовляв, дітям чогось не додала, але ось онукам – так точно! Психологи застерігають: такі, здавалось би, добрі наміри можуть призвести не тільки до конфліктів із власними дітьми, а й нашкодити коханому онуку або онучці. Наприклад, надмірна опіка нерідко стає причиною тотального невміння дитини адаптуватись серед однолітків та постояти за себе, тоді як вседозволеність сприяє розвитку в ній капризності та неповаги до старших членів родини. Тому розслабтеся: не вимагайте від себе знову втілитись у батьківську роль – ви її вже виконали. Натомість дозвольте власним дітям взяти на себе відповідальність за основну виховну роботу.
2. Навчіться відмовляти в допомозі.
Іноді ви зайняті, іноді стомились чи просто немає бажання та настрою бавитись з онуками – це абсолютно нормально. І ви можете, та й навіть повинні про це повідомляти власних дітей, радять спеціалісти. Це не робить вас поганою або недостатньо люблячою бабусею, навпаки: коли ви з онуками – ви дійсно з ними, щасливі й щиро прагнете провести разом час, і вони це дуже добре відчувають. Хай це стане для онуків справжнім святом, а не необхідністю, «бо батькам не було більше з ким їх залишити».
3. Розділяйте з онуками їх захоплення.
Те, що з часом наше бажання вчитися новому природним шляхом знижується – вже давно загальновідомий факт. Тому коли онук чи онучка вирішують розповісти про те, як, скажімо, малювали вчора на графічному планшеті або грали в улюблену онлайн-гру, багато бабусь із докором відповідають щось на кшалт: «От понавидумують же дурні всілякої…», «а от у мої часи такого не було» або, що гірше, «краще зайнявся би чимось кориснішим, а не в інтернетах своїх сидів». Чим же небезпечні такі фрази?
Звісно, погіршенням стосунків із онуками та збільшенням психологічної дистанції, адже через них дитина усвідомлює, що бабуся не стільки не може, скільки не хоче її розуміти, а отже, й «дружити» з нею не вийде. Тому, щоб не допустити такої небажаної ситуації, замість критики незрозумілих вам занять проявіть щирий інтерес: попросіть онука чи онучку показати вам, як грати в їх улюблену гру; розпитайте, чим вона їх зацікавила і що найбільше подобається в ній робити. Хто знає, можливо, ця гра стане і вашим захопленням? До того ж, у прагненні до пізнання нового є й інша, науково доведена перевага – зниження ризику розвитку певних захворювань, зокрема хвороби Альцгеймера.
4. Не нехтуйте своїм фізичним і психологічним здоров’ям.
Багато бабусь навіть у поважному віці продовжують тягнути всі домашні клопоти на собі. Мовляв, навіщо ускладнювати комусь життя своїми турботами, та й ніхто все одно краще за мене не зробить… Таке мислення, на думку психологів, є однією із найпоширеніших проблем українських жінок, а надто тих, котрі народились і виховувались за часів СРСР. На практиці ж постійні перевантаження призводять не тільки до проблем із фізичним, а й психічним здоров’ям. Тому не соромтеся просити допомоги в рідних, побільше гуляйте на свіжому повітрі, слідкуйте за власним раціоном харчування та оточуйте себе добрими й позитивними людьми. Адже ідеальна бабуся – це, передусім, здорова та щаслива жінка.
Підготувала Світлана ПРОНІНА.
