Людина завжди прагне краси. А її невичерпне джерело — квіти. Одна з найулюбленіших кімнатних рослин — фіалка узамбарська або сенполія. Прихильникам цих квітів немає потреби пояснювати їх численні переваги. Це і розмаїття форм та барв, і майже безперервне квітування впродовж усього року. Листочки теж привабливі, мають різну форму і забарвлення.
Якщо вирішили вирощувати цю чарівну та ніжну квітку — передусім подбайте про посуд. Традиційно для сенполій використовують глиняні або пластикові горщики. Розмір залежить від величини і типу фіалки. Скажімо, сенполії з великими розетками можна висадити в широкий невисокий посуд. Але співвідношення діаметрів розетки та горщика має бути 3:1 — як розетки та кореневої грудки. Переваги глиняних горщиків — вони повітро- та вологопроникні, тому корінчики майже не загнивають. Однак після кожного використання їх треба замочувати, ретельно чистити й кип’ятити. Колір горщика підбирають за кольором інтер’єру. Універсальними вважають білі горщики, однак американські квітникарі переконані, що колір внутрішньої частини ні в якому разі не може бути білим чи світлим, бо природою призначено рости корінню в темряві, й це особливо важливо для фіалок.
Сенполію культивують за температури 20—22 градуси і при яскравому освітленні, але не на «прямому» сонці. Поливають рівномірно, не допускаючи перезволоження ґрунту. Необхідно оберігати від протягів і значного зниження температури. Пересаджують щороку навесні в пухку суміш із листкової землі, перепрілого коров’ячого гною, торфу (3:1:1) і невеликої кількості піску, додавши подрібнене деревне вугілля. Рослини висаджують так, щоб черешки нижніх добре розвинутих листків були трохи вище поверхні землі. У заглиблених екземплярів під час поливу вода потрапляє на точку росту, спричиняючи загнивання. А занадто висока посадка не сприяє доброму розвитку коріння. Найчастіше рослини втрачають декоративність (тьмяніють, листки м’якшають) внаслідок пересушування грудки. Якщо вона волога, то причину слід шукати в загниванні стебла. За перших ознак захворювання стебло зрізують до здорової тканини, перший ряд нижніх листків видаляють, оголюючи стебло не менш як на 2 см, й висаджують у зволожений чистий прожарений пісок або в кип’ячену воду до посиленого утворення коренів. Потім висаджують у свіжу землю з великим вмістом деревного вугілля. Найпоширеніший спосіб розмноження вегетативний (відокремлення розеток і живцювання листків). Розетки відділяють під час пересаджування, а живцюють будь-якої пори року. Зрізані листки з черешками до 4 см завдовжки злегка підв’ялюють (не більш ніж 1—2 год.) і вкорінюють у піску чи воді.
Живець готовий до посадки в субстрат лише після появи біля його основи маленької розетки нової рослини.
КУЩИК ІЗ ЛИСТОЧКА
Якщо в когось із знайомих побачили гарні квіти узамбарської фіалки, не поспішайте шукати насіння цієї рослини.
Краще попросити один листочок. Зріжте його з черешком завдовжки 3—4 см, встроміть у легку піщану грунтосуміш, підтримуйте її зволоженою за температури близько 20 градусів.
Листкові живці проростуть навіть у воді. Тільки-но з’являться зовсім маленькі корінчики, відразу ж висаджуйте живці у вазон. Молоді рослини часто зацвітають уже через півроку.
