Клейстер із крохмалю сьогодні витіснили більш сучасні клейові суміші для шпалер. Однак не варто забувати і про нього, оскільки в деяких ситуаціях може навіть дуже зарадити. З його допомогою не лише наклеюють шпалери, а й ґрунтують стіни, утеплюють віконні рами, склеюють вироби з паперу.
ПЛЮСИ ТА МІНУСИ
Важливо, що такий клейстер не залишає слідів на папері після висихання навіть при не дуже акуратній роботі. Довговічний, добре зчіплюється з будь-якими поверхнями, навіть вкритими олійною фарбою. Однак клеїти на нього товсті або важкі шпалери не варто. Найкраще підходить для паперових виробів середньої щільності. Основним його недоліком є нестійкість до вологи. Натомість плюсом є те, що шпалери, наклеєні на такий клей, дуже легко знімаються. Достатньо змочити гарячою водою, і вони відстануть. Найчастіше для приготування використовують картопляний або кукурудзяний крохмаль. Однак клейстер із картоплі дає більш в’язку речовину.
ПОЛІПШУЄМО ХАРАКТЕРИСТИКИ
Для приготування клейстеру крохмаль розбавляють у невеликій кількості гарячої води (1:1). У велику каструлю наливають воду та ставлять на вогонь. Коли почне закипати, тонким струменем починають вводити крохмаль, постійно розмішуючи воду, та кип’ятять усе 2–3 хв. На 10 частин води знадобиться 1–2 частини крохмалю. Консистенція має стати, як у сметани, однак загалом густота залежить від матеріалу, що потрібно буде склеювати. Суміш одразу охолоджують, бо й надалі загусатиме, та 1–2 год. настоюють, а потім проціджують, щоб не було грудочок. Густий розчин можна розбавити окропом. Щоб поліпшити якість склеювання, в охолоджений клей вводять трохи ПВА або столярного. Однак він може залишати плями на поверхні, тому столярний додають до суміші хіба що для наклеювання темних шпалер. Також, щоб поліпшити характеристики клейстеру (зробити більш водостійким), до суміші додають трохи хлористого кальцію. У 600 мл води розбавляють 40 г хлористого кальцію, ставлять суміш на вогонь і доводять до кипіння. Окремо змішують 400 мл води і 400 г крохмалю. Змішують, нагрівають і додають ще 4–5 л води. Усе кип’ятять 2–3 хв., знімають із вогню. Також у будь-який клейстер бажано додавати мідний купорос (10 г на кожен кілограм крохмалю). Тоді буде стійкішим до грибків і комах.
ВИКОРИСТОВУЄМО
Краще готувати клейстер невеликими порціями і використати того ж дня, адже при контакті з повітрям він закисає. За необхідності може зберігатись до трьох діб. Залишки тримають у посудині з кришкою в холодильнику. А щоб зберігався довше, додають трохи саліцилової або борної кислоти (1 ст.л. на 1 л рідини). Наносять звичайним малярним пензлем. Відмити його з поверхні можна легко вологою теплою ганчіркою. Такий клей повністю безпечний та екологічний! Міцного вам зчеплення!
БОРОШНЯНИЙ НА ГОРОДІ
До речі, я, окрім того, що маляр-штукатур, ще й затята дачниця. А тому крохмальний клейстер використовую ще й при посадці моркви. Роблю так. Насіння спочатку замочую у підсоленій воді й вибираю лише те, що осіло на дно. Потім на пару діб замочую у воді, періодично її міняючи, щоб вимились ефірні олії, через які насіння моркви погано сходить. Далі змішую його з негустим клейстером та заливаю у чайник для заварки. Роблю у ґрунті боронки глибиною 2–3 см і виливаю сюди клейстер із насінням рівномірною цівкою. Присипаю посіви ґрунтом шаром 1–2 см. Таким чином посів здійснюється більш рівномірно. Гарних урожаїв!
Ольга КВАША, маляр-штукатур.
