Ядвіга Поплавська: «Нехай щасливі всі будуть на землі, яку Господь благословив»

Щиро дякую читачам «Порадниці» та всім нашим українським шанувальникам за пам’ять, увагу й любов до нашого з Сашком дуету та нашої творчості. Дякуємо за чудові зустрічі, в яких було стільки щирості та добра. Тепло цих спілкувань, звичайно ж, збереглося й до сьогодні. І цим я дуже дорожу.

Сьогодні розумію, що ми не даремно з Сашком пережили все те, що нас очікувало на шляху «від тернів до зірок».

Адже призначення артиста — нести людям свято. Це і є те, на що нас «Господь благословив», як співається в одній із наших улюблених пісень. І скажу вам відверто, Тетяно, наша працелюбність, професійна чесність, любов до людей, щире бажання дарувати їм позитив і гарний настрій, загалом, і дали нам таку чудову реакцію у відповідь з боку глядачів. У цьому, зізнаюся, є наше життєве щастя.

Без сцени не міг жити. З одного боку, сцена давала можливість тимчасово забути про недугу й поринути в улюблену справу. А з іншого — потрібні були гроші на дорогі ліки. Така звичайна історія людської долі. Не секрет, що часом через відсутність фінансів люди йдуть із життя завчасно.

Але дорогого коштує, коли зовсім незнайомі люди намагаються допомогти — хтось словом, а хтось своєю присутністю, усмішкою…

Я довго не могла прийти до тями. Сьогодні, дивлячись, як навколо від нас йдуть люди і молоді, котрі ще не пожили, зі своїми мріями, надіями, ще сильніше розумієш, життя — це найдорожче, що є на землі. І якщо Господь дав тобі можливість бачити кожен день — дякуй Йому. Молись за тих, хто поруч. І за тих, хто там, адже тоді з’являється відчуття, що вони з нами. От і зараз із вами розмовляю і відчуваю, наче Сашко сидить поруч й усміхається.

З 1971 року, коли ансамбль щойно з’явився, я була закохана в те, що робила! І це стосувалося не тільки співу, а всієї музичної кухні — аранжувань, обробок, написання, шліфування вокально-інструментального матеріалу. Мій тато був чудовим хормейстером, і ще змалку я часто бувала в нього на репетиціях. Тому в ансамблі мені дуже знадобилося те, що дали мені ці дитячі враження, я використовувала ті знання. Незабаром ми побачили перші результати і те, що вони схвалюються та подобаються відомим музикантам.

… Сашко, як згодом сам казав, десь на репетиції у філармонії почув, як ми, дівчата, класно граємо, і йому стало цікаво. А коли побачив мене, сповнився почуттями. Тому навіть відмовився від прекрасної пропозиції працювати у Вуячича і прийшов до нас, дізнавшись, що ми вже шукаємо для змішаного складу «Верасів» бас-гітариста. Це було 1973 року. Мене ж на той час «кохання-зітхання» абсолютно не цікавило. Я була захоплена музикою. Хоча, звісно, ще раніше звернула увагу, як він виступав на сцені, примудрявся грати такі складні басові партії, а ще й співав! І… ах! Яким він був гарним і харизматичним!

Те, що вона буде на сцені, від початку було зрозуміло. Настя чудово співала, займалася у спеціальній музичній школі для обдарованих дітей. Ми чули багато хороших відгуків про доньку. Хоча педагоги пророкували їй класичний спів, обрала естраду. Якось ми були ведучими великої концертної програми «Тато, мамо, я — музична сім’я» на міжнародному фестивалі «Золотий шлягер». Серед учасників було багато представників чудових музичних династій — це і П’єхи, й Малежики, і Преснякови… Словом, багато відомих артистів з усіх колишніх республік зі своїми дітьми. А я для виступу Насті (їй тоді років 18 було) підготувала попурі на тему світових шлягерів англійською та зробила аранжування вокально складної пісні білоруською мовою. Наступного дня з’явилася стаття про цей захід. Про виступ нашої сім’ї, а зокрема про Настю, написали: «Нарешті природа відпочила на батьках». (Сміється). Ми були такі задоволені з Сашком, адже це була найвища оцінка нашої дитини.

Щодо косметики, користуюся лише білоруською, люблю її. Коли шкіра потребує живлення, купую олію виноградних кісточок, мигдалеву, авокадо або якусь іншу. Наношу на пальчики, легенько вбиваю у шкіру обличчя. А зволожувати шкіру можна навіть просто очищеною водою, намочивши ватний диск. Особливих секретів немає.

А ще потрібно більше бувати на повітрі, ходити, рухатися! Коли перехворіла на коронавірус, лікар сказала, що це найкращі ліки взагалі. Якщо ви звернете увагу на своє обличчя, повертаючись із прогулянки додому, то побачите, що від невеликого морозцю чи дрібного дощу зморшки розгладилися. Так, все-таки треба знаходити час, як кажуть, вигулювати себе, вигулювати чоловіка, дітей. Зазвичай для себе не завжди знайдеш час, а от коли про інших дбаєш — знаходиться. Але робити це треба систематично.

Щиро кажучи, я живу якось поза часом. Не страждаю від того, скільки мені років.

Нашим любим жінкам порадила б те, що бажаю сьогодні собі, хоча це бажання до мене прийшло доволі пізно: не забувайте про себе. Ми ж через нашу жіночу сутність і прихильність до сім’ї багато чим жертвуємо, забуваючи геть про себе. Добре, якщо поруч люди, які зрозуміли вашу жертву, оцінили вашу відданість, вашу любов. А якщо ні?..

Бережіть одне одного, знайдіть у собі сили для цього. Бережіть добрі, теплі стосунки. Бережіть чистоту думки, вчинків. Наповнюйте душу і своє оточення Красою та чистою совістю. Змінюватимемося ми — змінюватиметься й простір навколо нас, і світ загалом. Давайте налаштовуватись на вібрації добра, підтримки, довіри! Давайте звільнятися від ворожнечі, заздрощів, жадібності, й тоді життя стане прекрасним і всміхнеться всім нам!

Київ-Мінськ-Київ.