Віталіна Біблів: “У “моєї” людини має бути величезне серце і хороше почуття гумору”

Клоуном спочатку хотіла бути. Потім — учителем англійської, згодом — української мови та літератури. Хотіла стати і як мої батьки — військовослужбовцем. А ще мене забирали відразу на другий курс училища Глієра по класу баяну, бо дуже гарно на ньому грала, вчилася в музичній школі, називали навіть «першим баяном Василькова». Тато мій баяністом колись був. Й отак я до 9 класу навіть не знала, що в мене є якісь акторські здібності. Наша вчителька Інна Пушкарьова доручила мені зробити пародію на Вєрку Сердючку, мабуть, повірила в мене. Всім це сподобалося, мені також. Почали возити на різні фестивалі, конкурси. І так з’явилося бажання бути акторкою розмовного жанру.

Знімалася в трьох сезонах українського комедійного телесеріалу «Будиночок на щастя» і от в образі Любані я дуже купаюся. Як і в образі моєї Віти Ігорівни з «Жіночого лікаря» в кількох сезонах. Та ж Ніна Миколаївна з «ЛюсяІнтерн» дуже подобається. Де є можливість імпровізувати, коли мені це дозволяють, тоді й видаю оті всі свої перли.

Якраз «Інтерни» — це один із яскравих прикладів того, де більшість жартів моїх, більшість висловів. Коли працювали з Оленкою Пшеничною, авторкою сценарію, вона сказала: «Усе, що каже Ніна Миколаївна — в кадрі, поза — все це ми залишаємо і не редагуємо». Я ж маю таку звичку підслуховувати людей. Звісно, не навмисне. А отак їду, скажімо, в метро, чую якийсь цікавий вислів — записала. В принципі, все, що каже старша медсестра Ніна Миколаївна Рожок і моя Любаня, — то все життєві вислови людей.

Кожна акторка має своє амплуа. Ми ж щойно в театральний інститут прийшли, нас одразу розподілили, хто що може грати. От у своєму амплуа я не боюся бути смішною, кумедною. (Сміється). Ну, кайфую від цього, дуже. І дозволяю це з собою робити. Звісно, в межах. Нізащо в житті не погоджуся, наприклад, на якийсь непристойний гумор.

Так, вона існує. Дуже, міцно дружу з Олесею Жураківською, Ірмою Вітовською, Інною Мірошниченко. Це мої друзі-акторки. Загалом доля подарувала мені дуже багато справжніх, щирих людей — із різних професій, із різних соціальних сходинок.

Був певний період у моєму житті, коли збирала гучні компанії, усіх своїх численних друзів, вони всі один одного знають і з радістю зустрічаються в мене на дні народження. Організовувала всілякі тематичні вечірки, конкурси, ну, загалом, у мене дуже веселі друзі. А потім якось також грала, в «Сталкерах». І так сподобалося, що цей день — у роботі, що не треба нічого вигадувати. Цього року 15 жовтня також граю виставу, а в першій половині дня — зйомки.

Почуття гумору, знову ж таки, величезне серце і добра душа. Якщо він пройде повз котика з поламаною лапкою, то такий чоловік мені не потрібен. Ну й, звісно, аби почувалася за ним захищеною. А ще аби неодмінно був схожий на ведмедика і мав ямочки на обличчі.

Бути здоровими, берегтися в ці часи пандемії, берегти одне одного, не «з’їдати», частіше усміхатися, дивитися вгору — на небо, на сонце, і помічати щастя в маленьких речах.