Скільки отих стурбованих «як ти?» посилалося в український всесвіт від перших днів повномасштабного вторгнення росіян. І як теплішало на душі, міцнішала надія, коли у відповідь озивалися: «Живі! Тримаємося! Боремося!»
— Радісно від того, що можемо нині з вами спілкуватися — живі-здорові й при ділі, — кажу відомій громадській діячці, телеведучій Уляні ПЧОЛКІНІЙ, котру цього разу запросила на порадницьку гостину онлайн. Вона, активістка у сфері прав людей з інвалідністю, членкиня правління ГО «Група активної реабілітації», чемпіонка світу з карате серед жінок на кріслах колісних, разом зі своїм чоловіком Віталієм Пчолкіним, як і тисячі українців, пережили окупацію в Бучі.
— Нас тут засипають ракетами, хочуть залякати, залишити без світла, тепла, води, зв’язку, та від того впевненість у Перемозі, яку здобувають наші неймовірні воїни на фронті, тільки зростає. А як у вас, Уляно, з вірою в Перемогу України?
— У мене безумовна віра в нашу Перемогу з першого дня повномасштабного вторгнення. Тому що бути інакше не може. Тільки-от дуже боляче від того, яку страшну ціну платимо за неї, скільки гине українців, котрі стоять на обороні країни зі зброєю в руках, скільки гине цивільних. Але віра моя непохитна. Росіяни ж своїм терором тільки породжують нашу лють, спонукають ще більше підтримувати Збройні сили України. І єднатися — попри різні політичні погляди, якісь розбіжності. Ми все одно об’єднані та працюємо на Перемогу, на країну. Більшість людей. Працюємо спільно та впевнено, тому що віримо в наших захисників і захисниць і в те, що росія неодмінно впаде.
— Яку характерну рису українців вирізнили б, що робить нас такими незламними?
— Складно говорити про щось одне… Для мене, напевне, ось ця наша здатність до відновлення — попри все відбудовувати зруйновані окупантами будинки, повертатися в свої домівки, латати огорожі, садити городи… Донатити на ЗСУ, хоча, зрозуміло ж, заробітки впали, багато хто втратив роботу. А ми не припиняємо допомагати один одному, підтримувати. Любимо, вміємо берегти своє, дбаємо про те, як житимемо далі. І ті, хто виїхав із країни, працюють для України, переважна більшість. І ті, хто перебуває тут, не сидять склавши руки. Принаймні в моєму оточенні немає нікого, хто хоча б якось не допомагав ЗСУ чи постраждалим від війни. Відтак здатність гуртуватися в час біди теж робить нас незламними. І це не гучні слова. Це факти про нас. Ми все одно не ламаємося, навіть під ракетними обстрілами.
(Продовження бесіди з Уляною ПЧОЛКІНОЮ вже можна прочитати у №49 газети “Порадниця” від 8 грудня 2022 року).
Порадницьку гостину провела Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
