Як і багато століть тому, люди продовжують лікуватися за допомогою засобів, які, хоч і не визнають у лікарнях і поліклініках, але часто-густо бувають ефективнішими за медикаменти, призначені лікарями.
Існує навіть ціла галузь з назвою «народна медицина». Тим часом до народних засобів слід ставитися серйозно, обережно, а часом і критично. Тому що серед них трапляються марні, навіть шкідливі. «Порадниця» вже не раз застерігала від захоплення всілякими міфічними рекомендаціями, як-от: зелена кава для схуднення, застосування всередину перекису водню, очищення печінки й кишечнику «від шлаків» за допомогою лимонного соку та оливкової олії.
Серед інших хибних рецептів – гасіння печії содою. Адже тривале її застосування ще більше активізує секрецію, тож рівень кислоти, попервах, щойно прийнявши соду, знижується, а потім різко підвищується. При цьому слизова шлунка запалюється, роз’їдається, що часто призводить до гастриту і виразок. Більшу користь принесе застосовування аптечних антацидних препаратів (ранітидину, омепразолу) або відвару лепехи (аїру).
Людям із хворим горлом і кашлем краще не дихати паром над вареною картоплею. Адже шкода від такої інгаляції часто перевищує користь: можна спричинити опіки, спазми й обструкцію дихальних шляхів, а також збільшити запальні процеси при ангіні, бронхіті, ларингіті, гаймориті.
Ще один із помилкових «народних» рецептів – змащування свіжого опіку олією або сечею. Сеча може інфікувати рану, а олія перекриває доступ кисню, необхідного для загоєння. Опіки потрібно промивати холодною водою впродовж 10 хв., а в разі відкритої рани – розчином хлоргекседину або нанести один із спеціальних аерозолів типу «Пантенол», «Левіан», «Левізоль».
Юрій ТОКАРЄВ.
