Це означає залишити на кожному кущику 1–2 (максимум 3) найсильніших стебла.
Багатостебельні кущі утворюють слабкі коренебульби, що погано зберігаються взимку, а головне — не будуть якісно квітнути. За великої кількості стебел жоржина не встигає сформувати бутони, утворює дрібні квіти.
Зайві пагони видаляють до появи бутонів, не даючи їм змоги відрости. Це менше травмує рослину. Пасинки виламують максимально близько до стебла до третьої пари листя. Пагони з четвертої пари не видаляють — із них формуються квітконоси з бутонами. Не пізніше середини червня точку росту над четвертою парою листя прищипують, це обмежує ріст центрального стебла, сприяє ранньому цвітінню і стимулює ріст двох бічних пагонів. У сортів з потужним кущем обривають ще й нижнє листя на рівні 30–40 см. Тоді кущ краще провітрюється, а стебло біля основи кореневої шийки не розростається. Крім того, це сприяє визріванню бульб. Усі зазначені заходи здійснюють вранці, коли в рослині багато вологи і вона легше ламається. У міру росту куща його підв’язують до кілка, бо стебла за рясного поливу або під час дощу можуть не витримати.
Важливе значення має агротехніка та склад ґрунту. Так, надміру жирний, підживлений свіжим гноєм жоржинам не підходить, вони дадуть багато зеленої маси й погано цвістимуть. Найкращий ґрунт — родючий, пухкий, некислий.
Але низькорослі, помпонні, комірцеві, карликовій дрібноквіткові сорти жоржин не формують.