Відчувати відповідальність за травму, яка з вами сталась, за сексуальне насильство, яке зазнали, чи те, що не змогли відвернути смерть близької людини — це поширена реакція. Ви можете відчувати себе винними, коли нічого насправді від вас не залежало. Чому так відбувається?
Багато постраждалих, або тих, хто вижив у трагічній події, відчувають, що звинувачують себе в тому, що сталося, відчувають провину або соромляться. З цим почуттям сорому, провини та самозвинуваченням дуже важко впоратися. Але знайте, якщо у вас таке відчуття, ви не самотні — це справді поширена реакція.
Ви можете відчувати:
- “Я сам(-а) на це напросився (-лась)”
- “Так мені і треба”
- Якби я зробив (-ла) щось по-іншому, то цього б не сталося”.
Ці почуття можуть заважати говорити про те, що сталося, і отримати підтримку, яку насправді потребуєте. Пам’ятайте: це була не ваша вина і ви не винні. Єдина людина, яка винна в тому, що сталося, — це злочинець. Якщо сталась трагічна подія, то ви діяли інстинктивно, ніяких інших логічних рішень ви прийняти не могли — так влаштований наш мозок, це дуже древній захисний механізм.
Як розпізнати самозвинувачення?
Варто навчитися розпізнавати, коли ваші думки стають самозвинувачувальними. Як тільки ви розпізнаєте ці моделі мислення, ви зможете кинути виклик їм і змінити.
Зверніть увагу на думки, які звучать приблизно так:
- “Я мав (мала) би…”
- “Я не повинен(-на) був(-ла)…”
- “Якби я… то цього б не сталося”
- “Я заслужив(-ла) це”
- “Я напрсився(-лась) на це”
- “Я дозволив(-ла) цьому статися”.
Ви можете помітити, що ці думки мають певну закономірність, або ви часто повторюєте одне й те ж саме. Або ви можете помітити, що ці думки виникають у певних ситуаціях — наприклад, якщо ви чимось засмучені, або якщо щось нагадує вам про те, що сталося.
Як перестати звинувачувати себе?
Думайте про себе як про друга. Подумайте про себе: “Якби (по)друг(-а) розповів(-ла) мені цю історію, я б звинуватив(-ла) його/її? Чи я б вважала, що вони повинні були зробити щось по-іншому”? Адже часто ми можемо бути добрішими до своїх друзів, ніж до себе. Спробуйте сказати собі, що б ви сказали другові в подібній ситуації. Ви навіть можете записати це в листі або в щоденнику.
Подумайте, що сказав би вам хороший друг. Подумайте про когось, кому ви довіряєте і з ким завжди можете поговорити. Що б вони сказали? Якщо виготові, можете зателефонувати і справді домовитися про зустріч та поговорити.
Порівняйте докази. Напишіть список аргументів, які підтверджують вашу думку про самозвинувачення, а потім напишіть список аргументів проти вашої думки. Порівняйте два списки й подивіться, чи викликають вони у вас різні відчуття.
Скажіть собі: “Ти помиляєшся!” Щоразу, коли у вас з’являється думка про самозвинувачення, скажіть їй: “Ти помиляєшся!” Це також може допомогти придумати аргумент проти цієї думки. Наприклад, якщо ви думаєте: “Я повинен був(-ла) зробити інакше” — ви можете сказати собі “Я не міг (могла) зробити інакше через автоматичну реакцію мого тіла на небезпеку — це не моя вина”. Ви навіть можете спробувати сказати це вголос, дивлячись у дзеркало.
Спочатку це може бути важко, тому ви можете почати з того, що вимовте це у своїй голові. Потім практикуйтеся щодня, поки не зможете сказати це вголос, і зрештою повірите.
Але найефективніший спосіб побороти сором чи самозвинувачення — це поговорити з кимось, хто підтримає вас: не засуджує, буде слухати і вірити вам.
Джерело: психологічна підтримка.
