Православні та греко-католики 24 січня згадують преподобного Феодосія Великого.
Римо-католики 24 січня вшановують святого Франциска Сальського, єпископа та вчителя Церкви.
Лютерани та римо-католики 25 січня відзначають свято навернення апостола Павла.
Православні 27 січня вшановують рівноапостольну Ніну, просвітительку Грузії.
Римо-католики 28 січня вшановують святого Тому Аквінського, священника та вчителя Церкви.
Вірменська Церква 29 січня вшановує святого Григорія Богослова.
Православні та греко-католики 30 січня згадують преподобного Антонія Великого.
НАВЕРНЕННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА
Святий Павло є єдиним з апостолів, хто не бачив Христа за Його земного життя. Народився Павло в місті Тарс (сучасне місто Тарсус у Туреччині) в єврейській родині й успадкував від батьків римське громадянство. Батьки назвали сина Савлом і дали йому хорошу релігійну освіту — він навчався в Єрусалимі в знаменитого на ті часи Гамалаїла. Савл виріс у грекомовному середовищі, проте під час навчання вивчив давньоєврейську й арамейську. Він опановував тлумачення Писання та рабинське мистецтво, а згодом став фарисеєм. Але щоб заробляти на життя, навчився ремесла (робив намети), з чого потім і жив. Савл чув про Христа і Його послідовників, але сприймав християн як єретиків, тож схвалював їх переслідування, як і кару першомученика Стефана, що описано в Новому Заповіті. Савл прагнув зберегти в чистоті релігію своїх предків, тому боровся з усіма нововведеннями і з цією метою вирушив до міста Дамаск, де за дорученням синедріону (верховного суду) мав арештувати християн і привезти на допит.
Але по дорозі в Дамаск сталося диво. Савла та його супутників засліпило світло, й він почув: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» «Хто Ти?» — запитав Савл і почув у відповідь: «Я Ісус, що Його ти переслідуєш». Після цього видіння Савл осліпнув, але в Дамаску отримав зцілення від християнина Ананія, який також сказав, що його вибрав Бог, аби чинив Його волю та був Його свідком перед усіма людьми. Після цього Савл сам починає проповідувати, зцілює хворих, вирушає в місійні подорожі Малою Азією, Македонією, Грецією, і всюди, куди приходить, постають християнські громади. Підтримуючи їх, Савл пише послання, які потім окремими книгами увійдуть до Нового Заповіту, а самого згодом назвуть Апостолом народів. Святий Ієронім, один із біографів апостола, уточнює, що ставши християнином, Савл бере собі ім’я Павло, на честь проконсула Сергія Павла, першого, кого він обернув у християнство. У ті часи в єврейському середовищі було популярно мати два імені: одне єврейське, а інше грецьке чи латинське.
А поза тим, історія Павла — це приклад того, як один із найбільших переслідувачів волею Господа став одним із найбільш ревних Його апостолів і з якою силою Бог може втручатися в життя людини, аби провадити її до спасіння.
Марина ЧОРНА, релігієзнавець.
