Православні та греко-католики 2 вересня вшановують старозавітного пророка Самуїла, який також був останнім суддею народу ізраїльського. Самуїл дбав про Ковчег Завіту, який був повернений філістимлянами за його правління. Власне, Ковчег Завіту — це старозавітній прототип новозавітної Церкви. І саме Самуїл помазує на царювання Саула, а пізніше ще юного пастуха Давида, з роду якого вийде Месія.
Вірменська Церква 2 вересня згадує Івана Хрестителя, Предтечу, тобто посланця Христа. Іван поєднує Старий та Новий Завіти, будучи останнім старозавітним пророком та першим новозавітним святим. Він був сином Захарії, священника Єрусалимського храму, та Єлизавети, родички Діви Марії. У віці 30 років Предтеча вирушив в долину Йордану, аби проповідуючи, підготувати прихід Христа, закликаючи до покаяння та праведності.
Римо-католики 3 вересня згадують Папу Григорія Великого, який жив на межі VI–VII ст. Григорій уніфікував месу, бо до цього в різних країнах служили по-різному, розвинув літургійні піснеспіви, які почали називатися від його імені григоріанськими, реформував Церкву та дбав про убогих. Григорій написав багато догматичних творів, за що отримав титул «Вчитель Церкви». У православній традиції Папа більше відомий як Григорій Двоєслов, власне, завдяки назві одного з його творів «Діалог», який у буквальному перекладі звучав як «Двоєслов».
Римо-католики 4 вересня вшановують Діву Марію Утішительку. Марія є Матір’ю живого Тіла Христа, тобто Церкви, а отже — і Матір’ю Церкви. Віряни в усіх своїх потребах, бідах і стражданнях завжди можуть сподіватися на Її материнську турботу та допомогу. Інше розуміння Марії як Утішительки виходить із Євангелія, де розповідається про старця Симеона, який чекав на Месію, втіху всіх людей. А Марія — та, котра подарувала земне життя Спасителю, справжньому Утішителю людей. Культ Божої Матері Утішительки спочатку з’являється в Августинському ордені й поширюється згодом на всю Церкву.
Православні та греко-католики 5 вересня вшановують Іринея Ліонського, одного з перших отців Церкви, єпископа міста Ліон (Франція). Він не лише розбудовував Церкву, але й розвивав богословську думку. В його творах знаходимо ідеї, що Бог не є винуватцем зла, тобто не є його творцем, або що прийняте Марією рішення народити Сина дає можливість спастися всьому людству.
Марина ЧОРНА, релігієзнавець.
