Кора верби білої визнана офіційною лікарською сировиною. У великих кількостях вона містить саліцин (хімічний попередник ацетилсаліцилової кислоти), флавоноїди, дубильні речовини, вітамін С та інші корисні речовини. Завдяки вмісту саліцину дія препаратів вербової кори подібна до дії аспірину. Вони мають протизапальну, знеболювальну, антисептичну, кровоспинну, жарознижувальну, тонізуючу, сечо- та потогінну, в’яжучу та антиревматичну дію.
Відвари та настої кори використовують при високій температурі, ГРЗ, діареї, запальних процесах у шлунку та кишківнику, хворобах сечового міхура, внутрішніх кровотечах, мігренях, суглобному ревматизмі. Зовнішньо препарати застосовують для полоскань при ангіні, пародонтозі, стоматиті. Корисно робити ванни для ніг при варикозному розширенні вен, тромбофлебіті та надмірній пітливості ніг.
Чай з кори верби білої помічний при лихоманці, головному болю, хворобах шлунка, подагрі та ревматизмі. Для його приготування 1 ч.л. кори висипають у 250 мл води та повільно доводять до кипіння. П’ють по 2 склянки на день.
Відвар: 10–15 г подрібненої кори кип’ятять 10 хв. у 200 мл води. Приймають по 1 ст.л. тричі на день.
Настій: 1 ст.л. подрібненої кори заливають 2 склянками окропу, настоюють до охолодження, проціджують. Отриману дозу розділяють на 3 прийоми.
Порошок кори розмелюють на кавомолці. Перед сном приймають по 0,5–1 г, запиваючи водою. Помічний при колітах, гастритах, гемороїдальних та інших кровотечах, хронічних проносах.
Для ванн: на 10 л води — 250 г кори. Варити на помірному вогні чверть години. Рекомендована температура води — 37 градусів. Тривалість ванни — півгодини.
Однак існують і протипоказання щодо прийому препаратів кори верби: вагітність, індивідуальна непереносимість, гастрит з підвищеною кислотністю, виразка шлунка та 12-палої кишки, закрепи, вік до 16 років та деякі інші.
Заготовляти кору потрібно під час сокоруху, вона тоді добре відстає, з 6–7-річних дерев, використовують лише молоді 2–3-річні пагони. Їх зрізують з дерева, і лише після цього знімають кору. Не можна знімати кору з гілок прямо на дереві, бо воно може засохнути. Намагайтесь не зрізувати багато гілок з одного дерева, щоб не ослабити його. Зняту кору розрізають на шматки, підв’ялюють на сонці та досушують у сушарках при температурі 50–55 градусів або на відкритому повітрі без доступу прямих сонячних променів. В обох випадках часточки не повинні торкатись одна одної. Кора готова до використання, коли легко ламається та кришиться.
Зберігати її можна до 4 років, тримаючи у темному, добре провітрюваному місці при температурі 18–22 градуси в полотняних мішечках чи картонних коробках.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
