Ввічливий, добрий, – таким заліщанин Роман Пеприк був із дитинства. Ще школярем сам почав вчащати до храму, а після випускного сказав рідним: хоче бути ченцем. Так Ромчик, як його звала мама, став монахом Пименом.
Справжній християнин і патріот, із початком російської агресії на Донбасі, не полишаючи чернечих обітниць, пішов добровольцем захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Став розвідником, виконував бойові завдання, брав участь у боях.
Коли звільнився з військової служби, став насельником монастиря ПЦУ в ім’я святителя Нектарія Егінського, що в Хуторі Ясному під Києвом. Але побратимів не забував: «Я скучаю не за армією, а за людьми, які там залишились. Братики, ви кращі!» Після рукоположення уже ієромонах Пимен напише у Фейсбуку: «Я став священником за покликом душі». Згодом служитиме в одному з монастирів на Прикарпатті.
Це стане його покликанням і великою радістю, якою ділився в мережі з усім світом. Обирав смайлики до стану душі: почувався «блаженно», слухаючи коляду в с.Лючки, «вдячно» – згадуючи свій перший монастир, «щасливо» – під час хрещення і причастя малечі, «схвильовано» – піднімаючись на вершини Карпат. Разом із братією монастиря працював над його розбудовою – і почувався благословенним, якщо на свята бувало людно: «Церква – це люди… Дуже радісно на душі, коли в Храмі нема де стати».
На початку повномасштабного вторгнення звертався до своїх читачів: хіба християни нападають на християн? Сам-бо вважав: той, хто чинить так, не знає Христа! Його давні побратими вже боронили Україну від зайд. Втрата одного з друзів стала для Пимена особливо болючою. Невдовзі зізнався: «Настав і мій час вернутись у стрій. На все Воля Божа. Слава Богу!!! Слава Україні!!!»
Цей вибір був для нього тяжким. Та, маючи добрий військовий вишкіл і бойовий досвід, попри священичий сан, вирішив повернутися до війська. Аргументував: «Я дуже люблю свою Батьківщину». З благословення Митрополита Переяславського і Вишневського ПЦУ Олександра Драбинка Пеприк став до лав одного з розвідувальних батальйонів ЗСУ. Прохаючи друзів і парафіян допомогти з придбанням далекомірів, тепловізорів, дрону й авто для підрозділу, був упевнений: «Разом ми переможемо».
26 липня «Роман» – такий позивний із наголосом на першому складі взяв монах-розвідник – загинув у бою з російськими окупантами. У чині похорону священника і воїна взяв участь Екзарх Вселенського Патріарха, а Головне управління розвідки МО України розмістило у Фейсбуці розповідь про ченця-розвідника з тегом #ГУРпамятає.
«Ієромонах Пимен був щирим воїном Небесного Царя, відданим захисником своєї земної Батьківщини, старанним монахом, благоговійним священником, вірним братом і другом!» – із теплом згадує Олександр Драбинко.
Вічна пам’ять і Царство Небесне українському Герою!
Підготувала Ольга ГОЙДЕНКО.
