Певно, кожна матуся хоч раз у житті подумки запитувала себе, чи правильно виховує дітей, чи хороша вона. Адже у цій праці, як і в будь-якій іншій, бувають помилки, сумніви й удачі, поразки і перемоги. Крім того, від маминої поведінки та моделі виховання залежить, яким виросте маля, наскільки самостійною та відповідальною особистістю стане і навіть чи матиме комплекси та страхи. Психологи умовно виділили психологічні типи матерів, аби кожна змогла подивитися на себе збоку і зрозуміти недоліки свого виховання, а за необхідності й переглянути стосунки з дитиною.
Мама “квочка” — чудова господиня, дружина і мати. У такої жінки все ідеально: порядок у домі й на кухні, а дитина завжди у випраному і випрасуваному одязі. Але проблема в тому, що вона занадто опікає маля і виконує усю роботу самотужки, навіть ту, яку в змозі зробити дитина, наприклад, прибрати іграшки чи застелити своє ліжечко. Згодом виявляється, що дитина втрачає індивідуальність, виростає непристосованою до дорослого самостійного життя, не уміє приймати рішення та відповідати за свої вчинки.
Тому в міру дорослішання знімайте з себе відповідальність і турботу за особисті справи дитини. Наприклад, привчайте самостійно одягатися, чистити зубки, складати іграшки тощо. Зовсім не обов’язково все робити за дитину — іноді вистачить того, що ви будете поруч.
Ще один тип — мама “слідчий”. Вона енергійна, допитлива, владна і все знає. Зазвичай, це ділова жінка-керівник, котра манери управління на роботі переносить на стосунки з дитиною. Або жінка, котра сама не досягла кар’єрних успіхів, тому намагається зробити все можливе, аби її дитина піднялася по кар’єрних сходах. Такі мами переконані, що головне у вихованні — суворий контроль за вчинками і навіть думками та планами сина чи донечки. Але таким чином вони пригнічують активність та самостійність своїх дітей. В результаті вже доросла дитина, аби не зробити помилки та не засмутити маму, не стане шукати своє місце у житті і житиме за її сценарієм.
Або ж, навпаки, вирвавшись з-під жорсткого контролю, намагатиметься зробити те, що їй забороняли, адже, як відомо, заборонений плід солодший, навіть якщо загрожує здоров’ю та життю.
Мама “Царівна Несміяна”, як її називають психологи, дотримується суворості у вихованні, аби не розпестити, інакше, на її думку, дитина потім «сяде на голову». Вона надто вимоглива, принципова й обов’язкова, стримана у висловленні своїх почуттів та емоцій, але щедра на зауваження та докори. Проте не слід забувати, що будь-яка людина — доросла чи мала — завжди потребує саме материнської ласки, любові і тепла.
Ось мама “зозуля” взагалі перекладає свої обов’язки на бабусю чи няню. Вона переконана, що головне, аби дитина була нагодована і доглянута. Все інше — не так уже й важливо. Крім того, деякі батьки переконані, що у перші місяці життя немовля все одно ще нічого не розуміє. Насправді ж учені дійшли висновку, що вихованням необхідно займатися з перших днів. Усмішка, лагідні слова, дотики — все це важливі складники виховання. Адже брак уваги та любові загрожує невпевненістю та комплексами: якщо мами немає поруч — значить, вона не любить мене, я поганий.
Деякі мами, добиваючись покірності, часто залякують своїх дітей. Мовляв, не будеш їсти — прийде Бармалей і забере тебе, не будеш слухатися — віддам тебе міліціонеру тощо. Насправді ж, якщо дитина постійно перебуває під гнітом жорстких вимог, погроз та заборон, у неї можуть з’явитися страхи. Адже діти дуже вразливі, а у дошкільнят узагалі реальний і вигаданий світи не мають чітких меж. Тому все, що говорить мама, сприймають серйозно.
Тож аби стати найкращою мамою у світі, налаштуйтеся на появу у вашому житті нової людини, про яку треба піклуватися і віддавати свою любов та увагу. Прийміть своє маля, як подарунок долі, саме з такою зовнішністю і такої статі. Постарайтеся відкласти всі свої справи, аби сповна насолодитися найкращими роками материнства.
