Якщо вирішили звільнитися, можете розраховувати, що роботодавець виплатить усю зароблену вами суму коштів у день звільнення, повідомляє Мін’юст. Якщо ж цього дня ви не працювали — кошти повинні виплатити не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. Але що робити, якщо роботодавець «забув» вас розрахувати?
Працівник, якому не виплатили заробітну плату, має право не тільки стягнути саму заборгованість, але й середній заробіток за період затримки розрахунку, а також компенсацію втрати невиплачених доходів.
Стаття 175 КК України передбачає кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати у вигляді штрафів, аж до позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Відсутність грошей у роботодавця не є поважною причиною для невиплати заробітної плати працівнику.
Стягнути заборгованість можна двома способами. Це — досудовий і судовий порядок.
У досудовому порядку варто звертатися до комісії по трудових спорах (якщо вона створена на підприємстві). Якщо її немає, необхідно звертатися зі скаргою на роботодавця в Державну службу з питань праці. Територіальні відділення Держпраці існують у всіх областях України. Цілком ймовірно, що після того, як звернетеся до них зі скаргою на роботодавця, вам буде виплачена заробітна плата й не доведеться додатково звертатися до суду. Це істотно заощадить ваш час і досягнете результату набагато швидше.
Якщо досудовий порядок не приніс бажаного, залишається один тільки шлях — звертатися до суду.
Для початку потрібно звернутися письмово із заявою до роботодавця з вимогою виплатити заробітну плату. Таку заяву потрібно відправити поштою рекомендованим листом і залишити собі чек та її копію. Можна також здати заяву в канцелярію роботодавця,
звернутися із заявою на ім’я роботодавця про видачу довідки про нараховану, але невиплачену заробітну плату. Якщо з якоїсь причини роботодавець не надав ці документи, потрібно звернутися до Пенсійного фонду і взяти довідки за формами ОК5 і ОК7. Із цих документів буде видно, по-перше, офіційну заробітну плату працівника, а також яке підприємство платило соціальні внески за нього.
Якщо у працівника на руках є трудова книжка із записом про останнє місце роботи, є наказ про прийняття на роботу і наказ про звільнення, копії таких документів також будуть додаватися до заяви в суд. Якщо таких документів немає, доведеться обійтися тільки довідками ОК5 і ОК7.
Найголовніше — скласти позовну заяву до суду. Або ж заяву про видачу судового наказу. До речі, остання, так званий наказовий порядок, подається у випадку, коли позовні вимоги беззаперечні. Тобто якщо роботодавець жодним чином не заперечує саму суму заборгованості і згоден з нею. Такі суперечки розглядаються набагато швидше. За 5 днів ви вже можете отримати судовий наказ, який є виконавчим документом та подається до виконавчої служби для примусового виконання.
Якщо є які-небудь суперечки про суму заборгованості, доведеться вже звертатися з повноцінною позовною заявою. Такі трудові суперечки можуть розглядатися за спрощеним порядком, але термін розгляду не повинен перевищувати 60 днів.
Будь-які терміни давності на такі суперечки не поширюються, тобто стягнути заробітну плату можна і через 5 років з моменту її невиплати. Крім того, позивачі за законом у таких суперечках звільнені від сплати судового збору.
