На запитання читачів і редакції відповідає експерт МОЗ України за напрямом «Офтальмологія», заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор кафедри офтальмології Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця Оксана Петрівна ВІТОВСЬКА.
— Доброго дня! Наша мама 7 років тому перенесла операцію з приводу катаракти, й на те око перестала бачити зовсім. Сказали, атрофія зорового нерву. Тепер і другим оком бачить лише на 20 відсотків, тож пропонують операцію, а вона вже боїться. Чи можна не поспішати з операцією, і на скільки років мамі вистачить 20 відсотків залишків зору?
Галина. Вінницька обл.
— Важко сказати, чи була у вашої мами до катаракти атрофія зорового нерва. Якщо катаракта була щільною і вже розвиненою, то за помутнілим кришталиком лікарі могли просто не роздивитися, в якому стані очне дно. Якщо до операції атрофії не було і вона розвинулася в післяопераційний період, а тепер розвивається ще й на другому оці, потрібно обстежитися у невролога (можливо, з проходженням МРТ), бо, ймовірно, відбувається нисхідна атрофія зорових нервів.
Лікування катаракти не призводить до атрофії, між ними немає причинно-наслідкового зв’язку. Якщо мамі рекомендують оперуватися, то треба робити це. Бувають випадки, коли при оперуванні задавненої катаракти вже не видно очного дна, і тоді після операції у пацієнта можуть виявити глаукому чи важку дегенерацію сітківки, але вони не є наслідком операції. Тому в цьому випадку потрібно пройти ретельне обстеження і, за відсутності проблем із зоровим нервом та сітківкою, погоджуватися на операцію — в будь-якому віці. Бо жоден лікар не знає, на скільки років може вистачити залишків зору. Але катаракта — це захворювання, яке прогресує, і через 10 років ваша мама не стане молодшою, а от катаракта стане щільнішою, що може збільшити кількість ускладнень. Тож не варто чекати повної втрати зору.
— Доброго дня. У нашої дитини в 12 років зір -2. Що порадите, аби зупинити падіння зору?
Олег. Черкаська обл.
— Короткозорість -2 у 12 років не є нормою. Якщо це підтверджений діагноз, треба насамперед відкорегувати зір. Основні методи для цього — правильний підбір окулярів або контактних лінз, які дитина у 12 років також може носити. Це можна зробити в оптиці або ж у вашого лікаря, якщо він займається контактною корекцією; тоді визначить і тип лінзи. Аби при подальшому зростанні короткозорість у дитини (особливо це стосується хлопчиків) не прогресувала, потрібно обов’язково носити правильно підібрані лінзи чи окуляри, щонайменше 2 год. кожного дня перебувати просто неба (це доведений спосіб профілактики прогресування короткозорості), активно займатися спортом на свіжому повітрі. Якщо ж попри це короткозорість таки прогресуватиме, ще є метод закапування низьких доз атропіну впродовж тривалого часу — це зупиняє падіння зору.
— У нашого сина є гормональні порушення — чи могли вони викликати прогресування короткозорості?
— Навряд чи це впливає на короткозорість, але на інші структури ока — так, тож треба слідкувати за станом кришталика. Що ж до «шкільної» короткозорості, це поширена проблема, здебільшого спричинена тривалим неконтрольованим проведенням часу із ґаджетами, за іграми, спілкуванням у мережах тощо, або читанням книжок, які довго тримають на близькій відстані від очей. Тож дорослим треба контролювати дозвілля своїх дітей.
— Моя внучка перебуває на обліку і проходить лікування в дитячій консультації Житомира. Діагноз — складна аномалія розвитку зорових нервів обох очей, складний далекозорний астигматизм обох очей, горизонтальний ністагм обох очей, церебральний синдром відвідного нерва. Чи можна вилікувати це?
Людмила Іванівна.
— На жаль, така вроджена патологія не є виліковною; головне за цих обставин — зберегти той зір, який є. У неї ж, мабуть, іще й косоокість?
— Так, робили операцію, після чого зір трохи вирівнявся.
— А тепер потрібно розвивати зір на обох очах; те око, яке було відхилене, має включитися в роботу. Для цього потрібна співпраця з лікарем щодо тренування ока. Це те, що ви можете зробити, аби зберегти решту зору, інакше може погіршитися. Якщо виникнуть запитання, можете, наприклад, звернутися за консультацією в дитяче відділення Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова НАМН України в Одесі.
— Мені поставили діагноз: посттравматична ретинопатія лівого ока відкритокутова дуже розвинена, дуже розвинена глаукома лівого ока. Після крововиливу на нього не бачу. Тромбоз трапився 2 роки тому. Які мої шанси, що можна зробити?
Леся Михайлівна. Полтавська обл.
— У вас дві проблеми. Перша — це тромбоз, який теж знижує зір і, по суті, є інсультом зорового нерва. Вам потрібно зробити таке дослідження: оптична когерентна томографія сітківки (скорочено — ОКТ). Якщо там набряку немає, то потрібно буде пройти курс нейропротекторного та розсмоктувального лікування — для розсмоктування тих крововиливів та покращення стану зорового нерва, які ще, можливо, залишилися. В разі набряку сітківки дуже ефективний метод — введення всередину ока препаратів, які цей набряк зменшують; він доступний в Україні, тож якщо вам запропонують його, є сенс погодитися, тоді краще бачитимете.
І друга ваша проблема — глаукома. Це невиліковна хвороба, прогресування якої найважливіше призупинити, тому потрібно весь час капати краплі; якщо ж запропонують лазер або хірургію — погоджуйтеся.
Тож якщо причина погіршення зору пов’язана з центром сітківки, є шанс його покращити; якщо ж вона — у глаукомі, то наряд чи зможемо відчутно допомогти вам.
— Мені тричі вводили укол з діючою речовиною aflibercept (афліберсепт), а після крововиливу для його розсмоктування в Рівному вводили ще якийсь дорогий укол.
— Якщо набряк досі залишився, треба побачити результати томографії сітківки і, можливо, продовжувати лікування. Детальніше дати пораду заочно неможливо.
— Доброго дня, Оксано Петрівно! Я працювала в школі, мала дуже нервову роботу. Тепер на пенсії, та вже півроку, як сіпається око. Невропатолог поставив діагноз: блефароспазм. Лікування не призначав; сказав, «саме пройде». Але не минає. Особливо як подивлюся Інтернет… Може, порадите щось дієве?
Харківська обл.
— Із таким посмикуванням стикається рано чи пізно практично кожна людина. Причини виникнення блефароспазму можуть бути різні: як хронічні захворювання поверхні ока (блефарити, запалення повік, кон’юктивіти тощо), які в разі потреби слід пролікувати, так і неврологічні проблеми; тоді слід проконсультуватися у невролога. Якщо не виявлено захворювань центральної нервової системи і патології ока, призначають симптоматичне лікування. Блефароспазм може виникати на тлі стресу; якщо це стан легкий, то зазвичай достатьо виспатися, вживати призначені лікарем засоби, які дозволяють зменшити нервове наруження, заспокійливі препарати — посіпування має минутися.
У важких випадках, коли око тривалий час постійно сіпається, заважаючи щось робити, застосовують дієвий метод лікування блефароспазму, який практикують у столичному Інституті нейрохірургії та деяких приватних клініках, вводячи у спазмовані м’язи ботулотоксини. Зазвичай їх використовують із косметичною метою, та є й медичні покази, що допомагає покращити якість життя пацієнта. Та з ваших слів зрозуміло, що блефароспазм спричиняє нервове напруження. Додам, що цей стан подразливий тільки для вас, але на гостроту зору він не впливає.
— Порадьте, чим лікувати кон’юктивіт? І підкажіть, що спричиняє сльозотечу?
Любов. Харківська обл.
— Кон’юктивіт — це захворювання очей, яке лікують в амбулаторних умовах, але діагноз має бути підтверджений лабораторно. Сльозотечу може спричиняти запалення або синдром сухого ока. Раджу звернутися до лікаря, заочно тут важко дати пораду.
— Мій брат захищав Україну в зоні АТО, має УБД. Був демобілізований через погіршення зору. Діагноз — кератоконус. Хвороба прогресує, уже майже не бачить. Нас цікавлять причини виникнення цього захворювання, можливі методи лікування і прогнози. А найперше просимо підказати: де саме в Києві брат зміг би з цього приводу отримати за посвідченням УБД якісну безкоштовну, або зі знижкою, консультацію і письмовий висновок з діагнозом?
Марія.
— Кератоконус — це дегенеративне захворювання, не запальне; при ньому в певному сегменті ока витончується рогівка — і зі сферичної набуває конусноподібної форми. Це призводить до погіршення зору, до того ж загрожує прободінням (перфорацією) рогівки. На ранніх стадіях без спеціального обладнання діагностувати кератоконус дуже складно. Він міг не проявлятися у вашого брата до часу, а несприятливі умови, ймовірно, спричинили його прогресування. Тож єдиний метод достовірної діагностики кератоконусу — проведення комп’ютеризованих обстежень рогівки.
При слабких і середніх ступенях захворювання, коли виникає астигматизм, тобто порушення заломлення рогівки, призначають м’які або жорсткі контактні лінзи. Сучасний метод «зміцнення» речовини рогівки, аби не витончувалася надалі, — це крос-лінкінг, за принципом подібний до формування фотополімерної проби в стоматології. Щодо конкретного закладу для консультації, то державні медичні установи в Україні кератоконусом не займаються. Раджу промоніторити, яка саме клініка займається цим захворюванням.
— Дякую за пораду. Брату вже пропонували операцію…
— При кератоконусі є два їх види. Якщо пропонують уже згаданий вище крос-лінкінг, то варто погоджуватися, інакше захворювання прогресуватиме. Можливо, це не покращить зір, але принаймні дозволить стабілізувати кератоконус і запобігти подальшому погіршенню зору, а призначена після цього корекція чи контактні лінзи мають покращити зір. Другий варіант, при вже вираженому кератоконусі, — пересадка рогівки. Гадаю, у вашому випадку йдеться про перший.
Загалом же отримати офтальмологічну консультацію ваш брат може і в обласних експертів за місцем проживання. А от щодо призначення групи інвалідності треба звернутися до лікаря; заочно такі питання не обговорюють.
— Мене турбує поганий зір онука. В дитинстві у нього виявили астигматизм, а кілька років тому після огляду в медичній кліниці повідомили, що зір на одному оці впав і потрібна лазерна корекція. Але її так і не зробили. Зараз онуку 21 рік, мешкає в Харкові. Що можете нам порадити?
Тамара Григорівна. Харківська обл.
— Якщо немає косоокості, то, радше за все, йдеться про амбліопію. У Харкові з цього приводу можна звернутися до міської чи обласної клініки, щоб вирішити питання щодо корекції зору і, якщо це можливо (бо заочно важко сказати), щодо проведення занять з тренування зорових можливостей ока. Тому що око, на якому не робили корекцію, залишається не задіяним у процесі бачення. Можливо, це допоможе. Найголовніше, що маєте взяти до уваги: астигматизм можна коригувати кількома шляхами, призначаючи окуляри, контактні лінзи чи лазерну корекцію. Що найбільш оптимальне у вашому випадку, заочно важко сказати.
— Лікар рекомендував лазерну корекцію…
— При високому ступені астигматизму, певне, варто погодитися. Але, повторюю, заочно важко дійти висновку.
— Як бути, якщо лікар-офтальмолог у полікліниці за місцем проживання мене не влаштовує через своє ставлення до пацієнтів, куди ще можу звернутися?
Олена. Київська обл.
— По-перше, зараз лікар, з яким підписали декларацію, направляє пацієнта до спеціалізованого лікаря — офтальмолога. Ще раз зауважую, ми не маємо займатися самолікуванням. По-друге, у наших районних, міських, обласних лікарнях є офтальмологи. Зрештою, є й приватні центри, куди можна звернутися. А от, приміром, за відсутності скарг на зір, суто за рецептом на нові окуляри, наразі можете звернутися просто до оптики.
— Мене ось що цікавить: раніше операцію з приводу катаракти хворим радили робити, «коли вона дозріє», а зараз одразу пропонують операцію. Чим це пояснити?
Михайло Григорович. Хмельницька обл.
— Це зумовлено змінами в техніці операції. Якщо раніше для видалення помутнілого кришталика доводилося робити розтин на півока, то вже років 15, як катаракту видаляють через проколи в оці, по аналогії з ендоскопічними втручаннями. Наразі ці техніки настільки відпрацьовані, що досвідчений хірург може прооперувати пацієнта з катарактою буквально за 10 хв. Більш за те; зараз ми категорично не рекомендуємо пацієнтам чекати, поки катаракта дозріє, тому що технологія видалення змінилася: тепер хірург спочатку подрібнює її на маленькі шматочки, а потім наче «відсмоктує» їх. Що щільніша катаракта (а це відбувається з віком, вона може стати такою навіть у 50-річного пацієнта), тим більше хірургічна травма, і тим більше зусиль потрібно для її видалення. Тому необхідно слідкувати за гостротою зору, а якщо рекомендують видалити катаракту, то поцікавтеся думкою експертного фахівця, а тоді вже погоджуйтеся.
Іще одна ситуація, за якої варто оперуватися — коли у пацієнта далекозорість; у таких зазвичай маленьке око, тож коли кришталик починає мутніти й збільшуватися в розмірах, може блокувати відтік внутрішньоочної рідини, що загрожує гострим нападом глаукоми і різкою втратою зору. В таких випадках теж не варто зволікати, і навіть якщо зір складає 80–90 відсотків, ми все одно рекомендуємо такому пацієнту операцію, але не через катаракту, а через потребу заміни кришталику, аби уникнути гострого нападу глаукоми. Технологія оперування при цьому однакова, різний лише ступінь помутніння кришталика.
— Дуже прошу пояснити, за яким принципом, окрім ціни, слід обирати штучний кришталик перед операцією?
Ніна Степанівна. Київська обл.
— Завжди кажу: найперше звертайте увагу не на ціну. Є ще й медичні покази. По-перше, обирати кришталик потрібно відповідно до віку та виду діяльності пацієнта. Якщо йдеться про людину працездатного віку, або й старшу, котра, скажімо, їздитиме за кермом, вони потребують гостроти зору на різні відстані. І тут потрібно враховувати, що стандартні — монофокальні — кришталики забезпечують високий зір лише на якійсь одній відстані, з огляду на що завжди запититуємо пацієнтів: вам важливіший добрий зір вдалину чи поблизу? І це вже залежить від виду діяльності пацієнта: водій він чи, приміром, вчитель?
А ще є мультіфокальні кришталики, які дозволяють добре бачити на 3 відстані: вдалину, на середню відстань і як для читання. Також зверніть увагу: при виборі монофокального кришталика пацієнту після операції рекомендують окуляри для читання, тоді як з мультифокальним кришталиком можна обійтися й без окулярів та чітко бачити на всі 3 відстані; відбувається імітація аккомодації ока.
Є й інший принцип вибору. Існують торичні кришталики, або торичні інтраокулярні лінзи, які варто обирати при наявності астигматизму. Раніше на нього не зважали, бо не було технічної можливості компенсувати, та зараз з’явилися кришталики, які не тільки заміняють помутнілі від катаракти, але й дозволять відкорегувати астигматизм. Звісно, вони потребують спеціального розрахунку.
Нарешті, кришталики виготовляють із різних матеріалів. І з цього приводу потрібно консультуватися з офтальмологом, оскільки треба зважати й на стан самого ока.
Людина, якій планують операцію, під час первинної консультації має обговорити з офтальмологом ці питання, і він пояснить, що саме може порекомендувати за медичними показами і життєвими потребами. Звісно, пацієнт може обрати й простіший кришталик, погодившись читати з окулярами. Бо що складніший кришталик, то він дорожчий, і на це теж доводиться зважати.
— А чи мають якийсь вибір ті, хто визначив свій провідний вид діяльності і надав перевагу монофокальному кришталику?
— Так, бо ці кришталики бувають від різних виробників. А ще можуть відрізнятися за методом фіксації в оці; залежно від цього мають різну форму, і бувають такі стани ока (наприклад, слабкість зв’язок), які потребують додаткової фіксації швами (хоч у більшості своїй кришталики не фіксуються). Таку потребу пацієнта має визначати лікар.
— Мені 61 рік. У квітні 2019-го діагностували відкритокутову глаукому. Порадьте, на що саме потрібно найперше звертати увагу з таким діагнозом?
Василь Романович. Чернігівська обл.
— Добре, що ви звернулися до лікаря; що раніше діагностують глаукому, то більше шансів зберегти зір. Глаукома — захворювання хронічне, його слід лікувати, і насамперед — знижувати внутрішньоочний тиск; цього можна досягти, регулярно застосовуючи спеціальні краплі. При цьому неприпустимо самотужки змінювати режим закапування, інакше лікар не зможе оцінити ефективність вашого лікування. Також можна знизити внутрішньочний тиск за допомогою лазера або хірургічним шляхом.
Відповідно до міжнародних стандартів і рекомендацій при початкових стадіях глаукоми завжди призначаємо краплі. Щоб визначитися, чи помічні вони для вас, треба відповідно до графіку, визначеного вашим лікарем-офтальмологом, який бачить вас і ваше око, проходити спеціальні дослідження. Зазвичай їх призначають через 3 місяці після встановлення діагнозу. Це вимірювання поля зору й оцінка зорового нерва (є такий метод — томографія зорового нерва, або ОКТ). Іще через 3 місяці дослідження потрібно буде повторити.
Якщо незважаючи на лікування, глаукома прогресує, тоді вдаються до більш агресивних методів. Та якщо завдяки краплям ваш внутрішньоочний тиск нормалізувався, важливо продовжувати їх застосовувати безперервно. Інакше тиск може підвищитися, про що ви і ваш лікар навіть не здогадаєтеся, бо вас ніщо не турбуватиме, — і тоді можете втратити зір. Тому важливо регулярно відвідувати офтальмолога, який, до того ж, призначить препарати для підтримки зорового нерва. Як мінімум, раз на рік треба буде проходити амбулаторно курси лікування, тож порадьтеся зі своїм лікарем, де саме це можна зробити ближче до вашого місця проживання.
— Давно працюю в окулярах, весь день за комп’ютером із текстами. Та інколи очі так втомлюються від перенапруження, що не можу ідентифікувати те, що бачу на екрані. Тоді кожну букву чи цифру бачу не повністю, а лише фрагментами, через що не можу швидко читати. Що це може означати, і що порадите?
Лариса. Київська обл.
— Це може бути пов’язано з підбором окулярів: якщо вам підбирали їх на відстань 30 см, а екран монітора — за 50, можливий дискомфорт. Тож варто в оптиці перевірити зір і пояснити свою потребу добре бачити з двох відстаней; це так звана прогресивна оптика. Інша можлива причина — зміна зору; перевірте його, можливо, вам потрібні нові окуляри.
— Оксано Петрівно, насамкінець попросимо поради для всіх читачів «Порадниці» старшого віку. Як доглядати за очима з метою профілактики захворювань тим, кому за 55? Чи варто пити вітаміни, капати краплі?
— Перш за все потрібно бути уважними до себе й регулярно, раз на рік, відвідувати лікаря для вимірювання внутрішньоочного тиску, огляду очного дна і зорового нерва. Це дозволить на ранніх стадіях діагностувати зміни внаслідок діабету (діабетичну ретинопатію), вікову макулярну дегенерацію і глаукому. Бо, хоч як це банально звучить, але якщо розпитати наших додзвонювачів, то, гадаю, лише відсотків 10 так чинять.
— Чи направить сімейний лікар до офтальмолога пацієнта, який ні на що не скаржиться?
— Сімейні лікарі мають офтальмоскопи; ми навчаємо їх оглядати очне дно, а також вимірювати внутрішньоочний тиск. В обох випадках, побачивши щось нестандартне чи підозріле, мають направити людину до офтальмолога. Роль сімейного лікаря при цьому — у скринінгу і контролі за виконанням пацієнтами рекомендацій офтальмолога, а також у наданні певного обсягу невідкладної очної допомоги.
Окрім того, корисно й дотримуватися здорового способу життя, який передбачає помірні фізичні навантаження, прогулянки на свіжому повітрі, раціональне харчування з достатньою кількістю овочів, фруктів, особливо червоного і жовтого забарвлення, а із зелених — листя салату, шпинату, бобові. Вони містять необхідні організму антиоксиданти, які є важливим елементом для профілактики і захисту сітківки, зорового нерва і кришталика від вікових змін в оці.
— А чи варто профілактично застосовувати якісь краплі?
— Застосовувати краплі можна лише за рекомендаціями лікаря; наприклад, при сухому оці. А профілактично можна вживати, як уже казала, овочі, фрукти і, можливо, антиоксидантні комплекси; за останніми даними, вони разом із мікроелементами та вітамінами забезпечують профілактику розвитку катаракти. Але всі ці медичні препарати має призначити лікар: або сімейний, або офтальмолог.
Іще раз наголошую: я категорично проти самолікування пацієнтів, бо це може призвести до катастрофіних наслідків. Більше того, рекомендую чітко дотримуватися рекомендацій лікаря щодо придбання виписаних ним крапель, не погоджуючись на заміну в аптеці на інші, бо це також призводить до проблем.
На прямій лінії чергувала Ольга ГОЙДЕНКО.
