На запитання читачів та редакції відповідає керівник експертної групи з питань надання екстреної медичної допомоги Директорату медичних послуг Міністерства охорони здоров’я України Олександр Данилюк.
— Олександре, значна частина запитань, що вже надійшла до редакції, стосується того, за яких випадків людина може скористатися екстреною медичною допомогою?
— Екстрена медична допомога — це вид медичної допомоги, що надається при невідкладному стані в людини.
Що таке невідкладний стан? Це раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю і здоров’ю людини або тих, хто її оточує.
Правилами виклику екстреної медичної допомоги (ЕМД), що працюють уже 8 років, передбачено, в яких випадках вона повинна надаватися. Це стани, що супроводжуються:
знепритомленням, судомами, раптовим розладом дихання, раптовим болем у ділянці серця, раптовим паралічем чи раптовою втратою зору, гострим болем у черевній порожнині, блювотою із кров’ю, зовнішньою кровотечею, ознаками гострих інфекційних захворювань, гострими психічними розладами, що загрожують здоров’ю і життю пацієнта або інших осіб.
Усі ці стани можуть виникнути від травм, ураження струмом, блискавкою, від гострих захворювань, що виникли, від ДТП, пригоди на будівництві чи стихійні лиха, а також укуси змій чи павуків небезпечних, або порушення нормального перебігу вагітності, що супроводжується передчасними пологами, кровотечами чи якимось іншим станом вагітної, що є непритаманним для перебігу вагітності. Це все відноситься до невідкладних станів, що потребують надання ЕМД та є вагомою причиною для звернення по неї за цілодобовим безкоштовним номером 103. Диспетчер під час деталізації стану людини визначить, чи є той насправді невідкладним, і пацієнт потребує ЕМД, чи, можливо, якоїсь іншої, навіть, скажімо, соціальної допомоги. Адже нерідко за номером 103 люди звертаються як до останньої інстанції, де можна отримати якісь поради (мабуть, як і до «Порадниці» — з різними своїми проблемами). На жаль, це перезавантажує роботу диспетчерів.
— Доброго дня, дуже вдячна, що газета проводить таку пряму лінію і можна у спеціаліста розпитати, що до чого. Мене цікавить ось що. Можна заплутатися в термінах: «невідкладна медична допомога», «швидка допомога», «екстрена медична допомога», «первинна медична допомога». Допоможіть, будь ласка, зрозуміти, в чому різниця, розставити, так би мовити, усі крапки над «і».
Валентина Василівна, пенсіонерка.
— Невідкладна медична допомога — такого виду допомоги немає. Є спосіб надання допомоги — невідкладно. Цей термін залишився ще з часів Радянського Союзу, і поки його цілком не видалили із чинного законодавства, з нормативно-правових актів. Тому він іноді й з’являється. Отож невідкладна медична допомога — це не вид, а спосіб надання медичної допомоги.
«Швидка допомога» — це фактично калька зі старих назв, і вона записана в Законі України «Про екстрену медичну допомогу», але — в дужках. Бригада, скажімо, називається бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги чи автомобіль екстреної (швидкої) медичної допомоги. «Екстрена» і «швидка» в українському законодавстві є синонімами, тобто це — 103.
Первинна медична допомога. Це — амбулаторії загальної практики та сімейної медицини, де працюють сімейні лікарі, терапевти та педіатри, котрі займаються пацієнтами, які уклали з ними декларації про надання первинної медичної допомоги. Отож первинна медична допомога — це сімейна медицина. Це те, що повинно бути в кожного громадянина України: сімейний лікар, терапевт чи педіатр, який про нас має знати все. Перед ним, як перед священником, не повинно бути секретів і, в такому разі, зможе підібрати для вас, скажімо, найоптимальніший спосіб харчування, спосіб фізичної активності, за потреби — корекцію маси тіла, артеріального тиску; й говоритиме з вами про здоровий спосіб життя. Тобто це все те, що надається на первинному рівні.
— У яких випадках екстрену медичну допомогу може викликати сімейний лікар?
Василь Володимирович.
— Якщо до сімейного лікаря звернувся пацієнт, і той запідозрив чи діагностував невідкладний стан, побачивши, скажімо, ознаки інсульту, отруєння, може викликати бригаду екстреної медичної допомоги. Це є його право, й обов’язок системи ЕМД відреагувати.
— Але ж, напевне, у кожного з перерахованих станів є якісь пограничні ситуації? Диспетчери можуть прийняти кваліфіковане рішення, брати на себе таку відповідальність?
— Звісно. Всі диспетчери, які працюють нині в системі ЕМД, є кваліфікованими медичними працівниками, проходять відповідне навчання. Нерідко працюють не лише диспетчерами, а й у складі виїзних бригад. Бо, власне, нерідко навіть і такою вимогою є, щоб за диспетчерський пульт посадити саме того, хто вже виїздив на виклики. Диспетчер управляє системою ЕМД, і його вказівки є обов’язковими до виконання бригадами.
Ставлячи уточнюючі запитання, він визначає, чи насправді стан людини невідкладний, чи ні. Коли є певні сумніви, схиляється до того, що цей стан, ймовірніше, є невідкладним. Але, на жаль, дуже часто пацієнти зловживають своїм правом викликати ЕМД. І щоб зрозуміло було масштаб цієї проблеми, наведу такі дані: за рік у нас було близько 8 мільйонів викликів по всій Україні, і тільки 2 мільйони з них закінчилися госпіталізацією. Тобто 75 відсотків виїздів бригад ЕМД за фактом є непрофільними, або ж стани людей не потребували ЕМД. А за цей час, поки бригада їхала на той непрофільний виклик, можливо, в іншому місці пацієнт потребував цієї допомоги, яку йому надали із запізненням. Тому дуже важливе виховання в населення культури поведінки в подібних ситуаціях, інформування його з цього питання, і Міністерство охорони здоров’я України відкрите для комунікацій. Ми закликаємо людей з усіма своїми запитаннями найперше звертатися до сімейних лікарів. Трансформація охорони здоров’я розпочалася два роки тому, і пацієнти вже вільно можуть обирати свого сімейного лікаря, з’ясовувати в нього всі свої медичні питання. І тільки у випадку, коли настає невідкладний стан, звертатися по ЕМД.
Те ж саме пов’язано і зі стаціонаром, етап трансформації стосовно якого запрацює з 1 квітня цього року. То неправильно, коли людина хоче звернутися в стаціонар, до якогось вузького спеціаліста, бо вважає, що так треба. Спочатку треба йти до свого сімейного лікаря, і він уже визначає, є у вас потреба в стаціонарному лікуванні, консультації вузького спеціаліста чи немає. Адже в розвинених країнах 80 відсотків усіх звернень опрацьовується на рівні сімейних лікарів. І цього здебільшого достатньо. Якщо пацієнти в постійному контакті зі своїм сімейним лікарем, чітко виконують його рекомендації щодо харчування, контролю артеріального тиску, то й невідкладні стани виникають набагато рідше, і живуть вони довше та якісніше. Тому саме з сімейної медицини, з первинної ланки й почалася трансформація медицини в Україні, яка запроваджується поетапно.
— Доброго дня! Скажіть, як правильно зараз викликати швидку допомогу? Чи змінилося щось у правилах? Бо кажуть, що можна телефонувати і на 103, і на 112, а тоді вже, мовляв, будуть передавати на 103.
Катерина. Житомирська обл.
— Якщо в людини з’явилися ознаки невідкладних станів, про які я говорив вище, набираєте номер 103. Також є номер звернень за екстреною допомогою усіх типів — 112. Звідти додзвонювача також переведуть, якщо є медична потреба, покази до того, на диспетчера 103. Але якщо у людини гостре захворювання, травма, тобто невідкладний стан, одразу телефонуєте за номером 103.
— Чи насправді потрібно буде платити за виклик швидкої допомоги, як зараз дехто розповідає?
Леонід. м. Чернігів.
— За всі звернення по ЕМД — як за телефонний дзвінок, так і за виїзд бригади, за проведення діагностики та лікування бригадою пацієнта у невідкладному стані, транспортування в заклад охорони здоров’я пацієнту не потрібно платити. А з 1 квітня ці витрати покриватимуться Національною службою здоров’я України (далі — НСЗУ), адже ЕМД входить до пакету гарантованих медичних послуг. Тож відповідаючи на ваше запитання, ще раз акцентую увагу, що йдеться про невідкладний стан.
— Мене цікавить, чи можуть прості люди викликати швидку в будь-який час, чи матимуть таке право?
Ніна Іванівна.
— Усі люди — громадяни України, особи без українського громадянства, котрі перебувають на законних підставах на території України, — мають право на отримання ЕМД у цілодобовому режимі на всій території України.
— Я працюю фельдшером у селі, і, звісно, ми ж надаємо першу медичну допомогу його мешканцям. А чи повинні виконувати призначення сімейних лікарів, чи бригад швидкої допомоги, наприклад, ставити хворим крапельниці зокрема? Це ж у компетенції лікарів. Ми за це не відповідаємо і доплату не отримуємо.
Світлана. Черкаська обл.
— Призначення сімейного лікаря виконує його медичний працівник — медсестри або фельдшери первинної ланки сімейної медицини. Але ці призначення не виконують бригади ЕМД. Тому що цей стан не загрожує життю і не є невідкладним. І на призначення лікаря ЕМД не можна викликати. Сімейний лікар робить призначення і вирішує, хто їх виконуватиме.
— Яку допомогу зобов’язана надати бригада екстреної медичної допомоги, що приїхала на виклик? Що в її, так би мовити, пакеті?
Олена Мусійчук. Львівська обл.
— У своєму арсеналі бригада має ліки, медичне обладнання для порятунку життя, зокрема для проведення штучної вентиляції легень, проведення догоспітального тромболізису при гострому інфаркті міокарду, якщо потрібно їхати на далеку відстань, для проведення дефібриляції при раптовій зупинці серця, зупинки кровотеч, введення ліків від судом, проведення протишокової, інфузійної терапії, підключення внутрівенних катетерів та проведення протишокової терапії пацієнтам, котрі знаходяться у стані шоку різного генезу. Але в них немає ліків, що стосуються первинної ланки. Тобто ЕМД, наприклад, не надає таблетки, як дехто думає.
— Тиск міряють?
— Артеріальний тиск міряють відповідно до протоколу надання ЕМД, але просто приїхати, щоб виміряти тиск — це не є завдання швидкої, і з такою метою її не можна викликати.
— Олександре, з тих наведених вами 8 млн. викликів, напевне, значна частка саме таких?
— Так. Я саме вивчаю цю ситуацію. Ми створили електронну систему роботи диспетчерських, і всю інформацію отримуємо в онлайн-режимі. Вже 17 областей підключено до неї, й кожен виклик практично можемо проаналізувати. В кожному регіоні відбувається близько тисячі звернень за добу, в деяких великих областях — до 2 тисяч. Й аналізуючи ці дані, бачимо, що люди дійсно зловживають правом на звернення по ЕМД: або ненавмисне, або й зумисне, наприклад, симулюючи невідкладний стан диспетчеру.
— А які стани найчастіше спричиняють до виклику ЕМД?
— Це, найперше, проблеми, пов’язані з підвищенням артеріального тиску, температури, і здебільшого вони не є екстреними, не загрожують життю і можуть бути усунені навіть у телефонному режимі при консультації із сімейним лікарем. Тобто якщо пацієнт тримає контакт зі своїм сімейним лікарем, то знає, які йому потрібно щоденно приймати препарати для контролю артеріального тиску, які ліки мати під рукою для його зниження. І в абсолютній більшості випадків це все працює, й немає потреби в ін’єкціях.
— Скажіть, будь ласка, пане Олександре, а що буде зі швидкими в процесі реформування медицини на селі, зокрема в райцентрах? Кажуть, тепер її не дочекаєшся.
Валентина. Чернігівська обл.
— Система екстреної медичної допомоги є регіональною. Тобто єдиний центр є в кожній області або в місті Києві, він керує всією мережею ЕМД по регіону. Такі центри розташовані в пунктах постійного, тимчасового базування й підпорядковуються обласним Радам. Фінансуватиметься з 1 квітня ця система через НСЗУ — національного страховика, який платить за надані медичні послуги з наших податків. Не хвилюйтеся, пані Валентино, кількість автомобілів екстреної (швидкої) допомоги у жодному разі не скорочуватимуть, і вони надаватимуть допомогу населенню у цілодобовому режимі.
— За якими номерами телефонів можна дізнатися, куди відвезли хвору людину, для якої швидку викликали сторонні люди? Подібне трапилося в місті з нашим татом, і ми не одразу змогли його розшукати.
Олена. м. Київ.
— Будь-яка інформація про пацієнта є його персональною, як і про те, що він перебуває на лікуванні в певному закладі охорони здоров’я України. А персональна інформація не розголошується. Та у подібному до вашого випадку родичі можуть зателефонувати диспетчерові на 103 й дізнатися, чи надавалася екстрена медична допомога людині з таким прізвищем. Переконавшись, що люди є родичами, він відправить їх до відповідної лікарні. Зазвичай пацієнти знають, яка лікарня є найближчою до місця події.
Спеціальної телефонної лінії для таких випадків немає. Є телефони приймальних відділень у кожній лікарні, за якими можна поцікавитися, чи не було до неї госпіталізовано таку й таку людину. Але нерідко буває, що пацієнт потрапляє до лікарні без свідомості, без документів, і тоді в першу добу його перебування там, до стабілізації стану важко або й загалом неможливо ідентифікувати особу. Це такі складні випадки, що потребують інколи й звернення до правоохоронних органів.
— Племінниця втратила свідомість просто на вулиці. Слава Богу, знайшлися добрі люди, зреагували й викликали швидку. Бригада, що приїхала на виклик, причину встановити не змогла, поміряла тиск, рівень цукру й сказала, що треба зробити МРТ. У госпіталізації відмовили. Чи правомірні були такі дії? Адже через якийсь час дівчині довелося знову викликати швидку, слава Богу, вже з дому.
Тетяна. м. Київ.
— Після того, як бригада стабілізувала її стан, що не загрожував здоров’ю, життю, мала б звернутися до свого сімейного лікаря.
— Вона іногородня.
— У такому разі треба було звернутися в приймальне відділення найближчої лікарні. Якщо ж стан пацієнтки не потребував госпіталізації, потрібно було виконати рекомендації щодо дообстеження, визначити, що саме спричинило втрату свідомості.
— Олександре, хочу у вас поцікавитися про встановлені часові межі, коли швидка допомога повинна дістатися до пацієнта? Хто контролює їх дотримання? І загалом, навіщо вони, коли ми всі чудово розуміємо, що в умовах не лише наших доріг, а й нашого менталітету це фактично неможливо.
Оксана. м. Київ.
— Ці часові межі були встановлені 8 років тому: 10-хвилинний доїзд швидкої у місті, 20-хвилинний — у сільській місцевості або поза межами населеного пункту. Для чого? Аби поставити часову ціль, за яку бригада повинна доїхати, і від цього залежать місця розташування пунктів постійного чи тимчасового базування бригад екстреної допомоги, аби вони вчасно доїжджали. Тобто йдеться про розбудову мережі системи для вчасного прибуття на місце події. Хто це контролює? На разі — директор центру екстреної медицини та Департаменту охорони здоров’я відповідного регіону. Але вже зараз ми отримуємо першу інформацію з тих 17 регіонів. А до кінця року покриємо всю Україну, і в онлайн-режимі, наживо отримуватимемо дані про доїзд у кожному випадку. І вже НСЗУ, як національний платник за медичні послуги, зможе моніторити вчасність доїздів і відповідно до тих коефіцієнтів, що зараз розробляються, вводити додаткову оплату для мотивації, стимуляції роботи бригад ЕМД. Тобто якщо мережа настільки добре буде розбудована і пункти базування бригад розміщуватимуться в таких місцях, що до пацієнта в більшості випадків вони доїжджатимуть швидко і вчасно, то з дотриманням цих нормативів матимуть додаткові коефіцієнти фінансування. Тобто базове фінансування є для всієї екстреної медицини, а додатково — з метою стимулювання розбудови якісної, ефективної мережі екстреної медичної допомоги — будуть запроваджені коефіцієнти. Чому це так важливо? Адже час у невідкладному стані — один із головних критеріїв. Скажімо, з моменту раптової зупинки серця до незворотних змін у мозку проходить 4–5 хв. Те ж саме з ознаками критичної кровотечі. Тому бригада ЕМД повинна до місця події, до пацієнта доїхати якомога швидше. Для цього вже створені центральні оперативно-диспетчерські служби центрів екстреної медицини. Практично вже по всій країні, зараз на заключному етапі — останні регіони. Диспетчер на онлайн-мапі бачить по GPS-координатам кожну бригаду в своєму регіоні. Й відправляє на виклик не ту бригаду, що прописана в даному населеному пункті, умовно кажучи, а яка в той момент найближче знаходиться. Бо коли, наприклад, бригада вже виїхала на виклик, і в цьому місці виник ще один невідкладний стан в іншої людини, чи ДТП трапилося, чи ще яка ситуація, то направляється та бригада, яка в даний момент є вільною, найближчою за показниками GPS.
— Дякую дуже за відповідь. А скажіть, будь ласка, за цей час уже відкрилися нові пункти базування екстреної допомоги?
— Звісно. Щороку кожен регіон розробляє плани розвитку своєї мережі, й такі нові пункти відкриваються.
— Моїй бабусі 92 роки. Їй стало зле, викликали швидку допомогу. Людина, котра взяла слухавку, насварила нас із мамою і сказала, що швидка не приїде, мовляв, вік у вашої бабусі вже не підходящий. Змушені були викликати приватну. Хочеться дізнатися, чи насправді є вікові обмеження для пацієнта на виклик екстреної медичної допомоги?
Анна. м. Київ.
— Дякую за це запитання. Жодних вікових обмежень чи критеріїв для надання будь-якого виду медичної допомоги в Україні не існує, в тому числі й екстреної. Це є дискримінацією людини за віковою ознакою. Можливо, стан вашої бабусі не потребував її — це інша річ.
— Та ні, вона почала задихатися, не могла говорити, різко піднялася температура…
— Якщо стан насправді був невідкладний, то є дійсно помилка диспетчера, котрий не прийняв цей виклик.
— Добре, що мали можливість викликати приватну швидку допомогу. А коли в людей немає грошей, як діяти у такому разі?
— Вашим наступним кроком мав би бути зв’язок із черговим старшим лікарем центру екстреної медичної допомоги, за тим же номером — 103. Отже якщо диспетчер відмовив вам, маєте право вимагати консультації зі старшим черговим лікарем, і той уже визначить, чи потребує стан пацієнта екстреної медичної допомоги. Всі розмови з диспетчерами записуються.
— Доброго дня вам! Недавно старенька сусідка попросила викликати швидку. Коли по телефону спитали, скільки років хворій, я відповіла приблизно: 78. (Як на мене, уточнювати у жінки, якій було зле, скільки їй років, було принаймні недоречно). Коли приїхала швидка і лікар повторила свої запитання, то почала кричати, бо хвора відповіла, що їй 83 роки. Причина крику зводилася до того, що коли б вони знали, що пацієнтці «за 80», — не приїхали б. Прошу прокоментувати цю ситуацію компетентну особу.
Віра. м. Київ.
— Подібні запитання надійшли до редакції і поштою: «У нас уже звикли до того, що чим старша людина, тим повільніше до неї їде «швидка». Коли нарешті переламається ця ситуація?»
Василь Петрович. м. Черкаси.
— Навіть із сьогоднішнього спілкування з читачами газети бачимо, що немало випадків неналежного реагування на звернення по ЕМД людей поважного віку. На жаль. Але знову ж таки хочу звернути увагу, що дуже часто люди зловживають своїм правом і безпідставно викликають ЕМД. Звісно, ми не можемо виправдовувати такі грубі відповіді диспетчерів, це є неприйнятним. Це — людський фактор, над недоліками якого потрібно постійно працювати.
— У чому ви як експерт бачите вирішення цієї проблеми?
— Ми запроваджуватимемо автоматичні протоколи роботи диспетчерів. Коли диспетчер чітко по автоматичному опитувальнику в комп’ютері ставить запитання і натискає на відповідні показники, комп’ютер сам видає відповідь, екстрений це стан чи ні. А є стани, наприклад, відсутність свідомості, відсутність дихання — то це точно невідкладний стан, тоді без затримки направляється найближча бригада, а диспетчер продовжує спілкуватися з тим, хто викликав допомогу. Це вже запроваджується. Потім будуть більш розвинені протоколи, які деталізуватимуть ці стани, коли вже не «червоний», а, умовно кажучи, між «зеленим» і «червоним» є «жовтий» стан, і потрібно ще поставити кілька уточнюючих запитань, з’ясувати, чи стан людини є дійсно невідкладним. Тоді й сам диспетчер буде захищений юридично, адже працюватиме відповідно до протоколу, а пацієнт знатиме, чи є його стан невідкладним, і куди йому звернутися — буде рекомендовано диспетчером: на первинну ланку чи до соціального працівника.
— На початку року приятелька пенсійного віку (років 70) чи не вперше в житті пережила серйозне запаморочення і просто не знала, що має робити. А що живе сама, то вирішила за краще набрати 103. Коли там почули, в чому справа, то підвищеним тоном відповіли, що швидка на такий виклик не приїде. А на розгублене запитання жінки, а що ж їй робити, сказали: «У вас є діти? То викликайте, щоб вони за вами доглядали!» Приятелька пояснила, що син працює, і вона не може зривати його з роботи. «Тоді онуків викличте!» — почула з другого кінця дроту. «Так у мене онуки в 3 і 4 класі…» — остаточно розгубилася моя приятелька, яка потім і розповіла цю історію. Швидка так і не приїхала, а їй навіть не порадили, що може зробити сама за таких обставин, аби покращити свій стан. Чи правомірна така ситуація? І як учинити, якщо відмовляють у виклику? А також куди саме можна звернутися, щоб отримати пораду з термінової самодопомоги? Раніше такі давали за телефоном Міського центру здоров’я.
Галина Григорівна. м. Київ.
— Треба чітко визначити, чи насправді той стан екстрений, і тоді він потребує приїзду бригади ЕМД. Якщо ні, то диспетчер перенаправляє звернення до відповідного закладу охорони здоров’я первинної ланки — до сімейного лікаря. Тобто він рекомендує звернутися до сімейного лікаря. Якщо пацієнт ще його не обрав, то радить обрати. Це не залежить від місця проживання, реєстрації. З 1 квітня 2018 року можемо обирати сімейного лікаря, з 1 квітня цього року — інші заклади охорони здоров’я незалежно від місця своєї реєстрації. Наприклад, я проживаю в Києві, а моя сімейна лікарка — у Київській області. Я консультуюся з нею по телефону, приїжджаю на планову і позапланову вакцинацію. Якщо вас не задовольняє той сімейний лікар, який знаходиться поруч з вами чи у вашому населеному пункті, спокійно можете обирати фахівця з інших населених пунктів.
— Скажімо, якщо старенька мама з села переїхала до дітей у місто, вона може обрати там сімейного лікаря?
— Може обрати, а може залишитися у попереднього. Якщо підписує декларацію з іншим лікарем, то попередня автоматично скасовується. Для цього не потрібно йти в заклад, зустрічатися зі своїм колишнім лікарем. Це відбувається в електронній системі охорони здоров’я.
— Що хорошого чекає на населення України в плані забезпечення ЕМД найближчим часом?
— Днями я повернувся зі змагань бригад ЕМД, що відбувалися в Тернопільській області. Це зимові змагання. Бригади з усієї України, а також із Польщі, Литви та Білорусі брали участь у симуляційних змаганнях за звання найкращої. Можу з упевненістю сказати, що впродовж останніх 3 років кваліфікація працівників ЕМД зросла на порядок. Скажімо, студенти, котрі зараз вчаться на другому курсі Тернопільського медичного університету, отримають ступінь бакалавра і спеціальність парамедик, завоювали 3 місце по Україні по підсумкових балах. І це тільки II курс, але вони вже працювали за бездоганними протоколами доказової медицини. Звісно, це вселяє надію й дуже нас мотивує до розвитку системи ЕМД, а саме до навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників системи ЕМД. Тому що це постійна практична робота, тобто не лише читання відповідної літератури, а й відпрацювання сучасних практичних навичок порятунку життя при різних невідкладних станах.
Що нас чекає. У цьому році повністю покриється центральними диспетчерськими вся країна, кожен регіон, і вже телефонувати на стаціонарні номери, які є на станціях, підстанціях, не доведеться. Залишається єдиний номер 103. Дзвінок на нього потраплятиме в єдину диспетчерську і відправлятиметься найближча вільна бригада по GPS-координатах. Це пришвидшує обробку виклику з 4–5 хвилин до однієї, що також призводить до більшої кількості врятованих життів.
У минулому році 6 регіонів повністю оновили свій автопарк, маємо стовідсоткове забезпечення новими реанімобілями, що постачаються саме в ці регіони: Одеська, Донецька, Вінницька, Полтавська, Тернопільська області та місто Київ. У цьому році цей процес продовжиться в 19 інших регіонах. І протягом 4-річної підтримки цієї програми автопарк країни повністю покриє потребу в сучасних обладнаних автомобілях для порятунку життя людей. Але знову ж таки не автомобілі, не обладнання рятує життя, а персонал, який з тим працює. Тому великий акцент Міністерство охорони здоров’я України робить на тому, що нам потрібно постійно навчати, підвищувати кваліфікацію, проводити симуляційні тренінги, в тому числі й такі змагання, бо це є також обмін досвідом. І якщо поляки, перебуваючи в симуляційному центрі Тернопільського медичного університету, казали, що дотепер ми до них їздили, а відтепер і в нас є що фотографувати та показувати їхнім колегам, оскільки там дійсно створено чудовий симуляційний центр. Там є і повністю обладнаний автомобіль ЕМД для навчання студентів, аби відпрацьовували це в умовах, максимально наближених до реальних. Є відділення ЕМД, тобто сучасні, які зараз теж будуть розбудовуватися у всіх лікарнях України, куди пацієнтів транспортуватимуть, щоб надання ЕМД не зупинялося на етапі бригади, а й продовжувалося вже безпосередньо в лікарні. Це є база для підготовки інструкторів і парамедиків для поширення передових знань і навичок доказової медицини.
А про кричущі випадки людям не потрібно мовчати, і звертатися не до Міністерства охорони здоров’я, бо воно формує політику, а безпосередньо до керівників тих лікарень, цих служб ЕМД, зрештою у департаменти охорони здоров’я на місцях. Адже Мінохорони здоров’я не може управляти кожною амбулаторією, ФАПом, бригадою тощо. Для цього є відповідні керівники на місцях. Треба звертатися до них, якщо трапляються якісь випадки, і не допускати до неприємного розвитку подій, бо іноді це може вартувати життя.
На прямій телефонній лінії чергувала Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети “Порадниця”.
