Що може бути кращим за молодість? Адже в юності, як хтось влучно напівжартома зауважив, нам навіть сонце яскравіше, трава зеленіша, повітря чистіше, а люди – привітніші. За плечима відчуваємо крила, душу переповнює бажання творити, робити, досягати… Молодість – чудова пора. І лише тінь нерозуміння з боку декого зі старших трохи її затьмарює.
У тому, що різним поколінням важко знайти спільну мову, немає нічого дивного. Так було завжди, й не лише у нас, українців. Напевно, у майбутньому ця проблема теж нікуди не зникне. Зрозуміти можна обидві сторони. Старшим важко сприймати нове і пристосовуватися до змін, тому вони всіляко пручаються. А молодь прагне жити у новому, сучасному і вільному від стереотипів світі, полегшуючи свої будні за допомогою новітніх технологій, які чомусь багатьох лякають. Тож залишається єдине – спробувати зрозуміти одне одного.
Насамперед маємо усвідомити, що сьогодення дуже відрізняється від того, що навіть ще десятиліття тому, не кажучи уже про більш віддалене минуле. Відтоді, як затяті критики нинішньої молоді самі були юними, змінилося багато суспільних норм та законів. Зрештою, іншим стало саме сприйняття реальності. Звісно, є речі, які ніколи не зникнуть, бо фундаментальні й основоположні, однак їх не так уже й багато. Решта змінюється відповідно до вимог часу. Минуло лише 18 років від початку ХХІ століття, а вже зроблено стільки наукових відкриттів, що наші уявлення про світ перевернулися з ніг на голову. Тож, напевно, не варто настирливо нав’язувати застаріле і нині вже не актуальне.
Ми живемо у світі, в якому фантастичне стає реальним, де першокласники знають більше за п’ятикласників попереднього покоління, де можна, не виходячи з дому, за лічені секунди знайти необхідну інформацію і Земну кулю обігнути значно швидше, ніж за 80 днів.
За статистикою в Україні живе понад 11 млн осіб від 18 до 35 років, що становить приблизно 22,6 відсотка населення. Погодьтеся, цього достатньо, аби рахуватися з думкою молоді, сприймаючи юнаків та дівчат як повноцінних членів суспільства і учасників державотворчого процесу. Більше того, під час Революції Гідності українська молодь засвідчила, що насправді вона – особлива рушійна сила і ніколи не була «втраченим поколінням», як довго і несправедливо говорили.
Не обходиться й без помилок, та не помиляється той, хто нічого не робить. Тому перш ніж критикувати молодь, дайте їй шанс проявити себе. А ще важливо пам’ятати, що у всьому маємо діяти розважливо, обачно і обдумано, оскільки наступні покоління не лише користуватимуться нашими здобутками, а й розплачуватимуться за наші помилки.
Віктор МИРОНЕЦЬ.
