Позіхання – це рефлекс, який виникає при нестачі живлення головного мозку. Найчастіше людина позіхає рано вранці чи перед сном, а ще, коли стає нудно. При цьому намагається захопити більше повітря, щоб наситити головний мозок киснем. Ви помічали, що незабаром після позіхання може прийти несподіване рішення проблеми, над якою довго думали? Це означає, що мозок запрацював активніше.
Іноді люди позіхають, коли нервують. Адже не помічають, як затримують дихання при цьому й рівень кисню в крові падає. Тоді організм сам вирішує забезпечити себе ковтком повітря. У будь-якому випадку позіхання – це мовчазний крик про допомогу головного мозку, який не отримав достатньо кисню і каже, що вам пора відпочити або провітрити кімнату, порухатися, поспілкуватися з людьми, вийти на свіже повітря і просто глибоко подихати, ну, і не нервувати.
Але постійна сонливість і позіхання можуть бути ознаками серйозних хвороб, наприклад, цукрового діабету. Коли у людини цукру в крові багато, а в мозок він не надходить, оскільки глюкоза не потрапляє в нервові клітини й енергія не виробляється. У результаті виникає втома, сонливість і позіхання.
Хропунів, які потерпають від обструктивного нічного апное, вдень теж хилить у сон, і вони часто позіхають. Адже при такому захворюванні відбуваються тривалі затримки дихання уві сні, і кисень в мозок не надходить у достатній кількості. А вдень організм намагається надолужити згаяне.
Часте бажання позіхнути може бути і симптомом дуже важкого захворювання – розшаровуючої аневризми аорти. Воно виникає при різкому зниженні тиску, коли кровопостачання мозку погіршується і подразнюються нерви, які знаходяться в грудній клітці та черевній порожнині, в тому числі й нерв вагус, який підтримує нашу життєдіяльність під час сну. Цей стан може закінчитися розривом аорти, при якому кров витікає з кровоносного русла і настає смерть. Тому, якщо, крім позіхання, відчуваєте інші ознаки нездужання, зверніться до лікаря, щоб не пропустити серйозне захворювання.
Але чому ж позіхання заразне, запитаєте ви? Всі знають, варто одному позіхнути, інші починають робити те саме. Вчені пояснили це схильністю людей до емпатії – здатності уявляти, що відчуває інша людина. Тобто позіхають лише люди, здатні на співпереживання.
Валентина ГАРКАВА.