Професіонали високого рівня – так кажуть про Андрія та Ольгу Свистів. Вона – педіатр, лікар столичного відділення товариства «Дитячий медичний центр «Добробут». Він – нейрохірург, лікар відділення державної установи «Інститут нейрохірургії імені акад. А.П.Ромоданова Національної академії медичних наук України», лікар клініки «Добробут», про якого батьки прооперованих і тим самим врятованих ним дітей кажуть: «Лікар від Бога!»
Обоє – успішні фахівці своєї справи. А ще – щаслива пара та батьки двох чудових діточок. Такими їх застав початок повномасштабного вторгнення.
…Їдучи до Бучі на кілька днів консультувати хворих, не розраховували залишатися там надовго. Та коли війна підійшла впритул до містечка, повернутися не змогли. Зателефонували друзям, попрохавши, в разі чого, всиновити їхніх малюків. Наступні два тижні в Ірпінській центральній лікарні у Бучі допомагали нашим воїнам і рятували тяжко поранених дітей. Довелося витягувати кулі з головного мозку, уламки – зі спинного, робити сотні різних операцій, допомагати травмованим. Першою пацієнткою подружжя стала поранена семирічна дівчинка з уламками в голові, яку після складної тригодинної операції вдалося повернути до життя. Саме Андрій урятував і дівчинку Сашу, якій окупанти прострелили руку – про неї розповідало чимало ЗМІ.
Працювати доводилося під постійними обстрілами, ризикуючи власним життям. Вони чули, як над будівлею проносилися літаки, постійно працювала артилерія. Часом зникала вода, електрика, а спати доводилося просто на підлозі, в тій самій кімнаті, де проводили операцію. Іншим часом, попри втому, не давали заснути вибухи поблизу. «Було наче на передовій, коли ти лягаєш спати, не знаючи, чи прокинешся», – згадують Свисти.
Вони вирішили, що нікуди не поїдуть без своїх найтяжчих пацієнтів. За два дні до того, як лікарню захопили росіяни, подружжю вдалося виїхати звідти з 19-ма пораненими, розміщеними у двох автобусах. Усіх пощастило доставити живими та госпіталізувати до київських лікарень. Пізніше важко поранені діти були транспортовані за кордон, на лікування і протезування.
За своїх пацієнтів Свисти вболівають і досі. На Ольжиній сторінці в соцмережі – фото усміхненої Софійки, яка пальчиками протеза руки показує переможний знак тризуба…
Зараз подружжя захищає Україну в лавах ЗСУ. До дня медпрацівника обоє отримали звання заслужених лікарів України, а з нагоди Дня Незалежності кожен прийняв із рук Президента відзнаку «Національна гордість».
«Ця нагорода – вона не лише для нас, вона – для кожного українського медика. Для кожного, хто рятує життя. Для кожного, хто має крила та закриває ними небо. Ми пишаємось, що ми українці, лікарі, медики ЗСУ. Наш фронт – здорова нація та повернення бійців додому в обійми рідних», – каже Ольга Свист.
Підготувала Ольга ГОЙДЕНКО.
