Наприкінці травня в Києві мала відбутися вистава «Будьте, як вдома», але її замінили іншою – один із головних героїв, 33-річний актор театру та кіно, дубляжу, співак і композитор Паша ЛІ, загинув 6 березня від рук російських окупантів.
«…Прийшов на цю землю янгол, розкрив свої крила й обіймав весь світ, і його цікавив весь цвіт», – згадує колегу по сцені Ада Роговцева. Народився він у Євпаторії, за день до свята апостолів Петра й Павла. Батько – музикант, грав на трубі; мати – хореограф. Творчі гени далися взнаки: змалку грав у дитячому театрі, з 12 років – оволодівав мистецтвом класичної хореографії.
На запрошення декана театрального факультета Київської дитячої академії мистецтв здобув там середню освіту. Іще першокурсником отримав роль у першому українському трилері «Штольня», потім – у «Тінях незабутих предків». Продовжуючи навчання, знімався в рекламі, грав на дитячих святах і в театрі «Колесо».
Широкому загалу запам’ятався й участю в українській версії шоу «Фабрика зірок-3». «Сцена завжди була для мене кращим місцем, де можу бути ким завгодно, кажучи про прості істини», – зізнавався Паша.
Ахтем Сеітаблаєв згадував, що в його картині «Мирний-21» Паша зіграв одну з головних ролей, в якій його герой розповідав про себе: батько – кореєць, мати – із Західної України, а сам він – гуцул, який народився в Євпаторії. Власне, це була біографія самого Паші…
У перший день весни, на початку повномасштабного вторгнення росіян, він добровільно вступив до лав 206-го батальйону тероборони Києва. А за п’ять днів загинув під час бомбардування, допомагаючи евакуюватися людям із палаючого будинку в Ірпені. Врятував дитину, яку ніс на руках, одягнувши на неї свій бронежилет. Та його власне життя обірвала ворожа куля…
«Нас бомблять, а ми усміхаємось. Тому що впораємось, і все буде Україна», – за два дні до того написав в Інстаграм. Пашу Лі поховали у Ворохті, там, де мешкає його мама. Він неймовірно любив гори, це було його місце сили. І коли його тіло везли Прикарпаттям, люди стояли кілометровим нескінченним коридором…
