На Йордан воду святять…

У Надвечір’я Богоявлення Господнього, Йордану (5 січня) і в сам Йордан, Водохреще (6 січня) відбуваються йорданські водосвяття — Мале та Велике. У Надвечір’я — біля церкви, а в саме Богоявлення — не тільки біля церкви, а й у публічному місці, на берегах водойми. Перше водосвяття символізує хрещення Івана Предтечі, а друге — Ісуса Христа.

Після першого і другого йорданських водосвять господарі, як тільки прийшли з церкви, окроплюють свяченою водою всіх домочадців, помешкання, прибудови, криницю, пасіку, сад, город, домашніх тварин і птицю. П’ють її, сідаючи до столу на йорданську вечерю.

У свято Богоявлення Господнього, відразу після Святої Літургії в церкві, християни, колядуючи, ідуть на ставок, озеро чи річку до хрестильниці, де також здійснюється Велике водосвяття. Христильницю з льоду (звісно, якщо були міцні морози й товста крига) виготовляли парубки. А прикрашали її засушеними квітами, сосновими чи ялиновими гілками, кетягами калини, горобини, кольоровими стрічками дівчата. Інколи обливали червоним буряковим квасом. Перед чистильницею (хрест та імпровізований престол) утворювалася ополонка, в яку священник занурював хреста, освячуючи воду. Після всіх відправ та обрядів сміливці купалися у крижаній воді.

Ці давні традиції відродилися тільки в часи незалежності України. Почасти вони стали масовими.

Ще з початків християнства Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її лагідно, ніжно називають «водичкою-йорданичкою» і зберігають протягом року, замінюючи «стару» на «нову». Торішню воду розливають по полю, грядках, поливають садові дерева й кущі, щоб добре родили, виливають у криницю, аби не пересохла.

Ця вода має здатність зцілювати душу та відновлювати людині сили.

На Водохреща колядники (ця місія виключно дівоча) приходять зі щедрівками до кожної оселі.

Народні прикмети