8 листопада — Собор Архистратига Михаїла, вождя усіх Небесних Сил, який з гаслом «Хто яко Бог?!.» став вести боротьбу з ангелами тьми і скинув їх із Неба. У народі свято називають днем Михайла.
За церковним вченням, цей Архистратиг (Архангел) разом зі світлими силами Неба і тепер невтомно бореться з лиходіями, виступає захисником роду людського. Він — непереможний. На іконах Михаїла зображають здебільшого зі щитом і мечем у руках, інколи з кулею, що символізує нашу Землю. Його зображення знаходимо на гербі Києва. Українські воїни вважають Михаїла своїм заступником, мисливці — своїм помічником, до нього звертаються у молитвах знахарі…
Згідно з народними традиціями, Михайло завершує пору осінніх весіль.
На Поліссі на свято Михайла пекли солодке печиво у вигляді підков, як нагадування про те, що час «перевзувати» коней на зиму, міняти їм підкови.
У Карпатах, принаймні в деяких регіонах, на свято Михайла відразу після церковної відправи мисливці стріляли вгору з рушниць, щоб той допомагав їм під час полювання, а ще таким дійством відлякували все лихе. (Так само чинили на свято Благовіщення). Але у Михайлів день не полювали.
Народні прикмети
— Михайло приїхав на білому коні (випав сніг) — зима остаточно встановиться.
— Михайло вкрив землю снігом — це він зарошує її до зимового сну.
— На Михайла ще немає снігу — весна буде негожа.
— На Михайла бувають перші міцні морози.
— На Михайла гримить і блискає — очікуй негожої зими.
Тарас ЛЕХМАН.
