14 листопада — свято апостола Пилипа (Филипа), одного з найвірніших учнів і послідовників Ісуса Христа, який належав до когорти дванадцятьох апостолів. Помер мученицькою смертю в місті Гієраполі (Мала Азія).
Відразу після свята Пилипа розпочинається Різдвяний піст (Пилипівка). Тому у цей час могли справляти «Пилипові запусти», як і перед Великим постом. У стравах не обмежувалися. Ходили один до одного в гості.
Із дня Пилипа і аж до завершення Різдвяних свят не засилали старостів і не справляли весіль. Жартували: «Пилип не до всіх прилип». Парубкам, які не одружилися, жінки чіпляли до ноги поліно. Парубок змушений був давати «відкупне» (частувати жінок у шинку).
Натомість розпочиналися зимові (хатні) вечорниці — традиційні зібрання молоді, на яких можна було зустріти свою «половинку», зізнатися в коханні, домовитися про сватання. Не випадково день Пилипа вважають веселим святом для молоді.
Після Пилипа розпочиналися передріздвяні ярмарки, на яких купували обнови до свят, подарунки рідним, близьким, своякам, знайомим. Не залишали поза увагою дітей, бо невдовзі свято Миколая, Різдво Христове. А як же дітям бути без подарунків, гостинців?
Бідним, знедоленим, старшим самотнім людям, дітям-сиротам дарували зимовий одяг, взуття. Хто що міг, те і приносив…
До початку Різдвяного посту мали остаточно розрахуватися з помічниками за обмолот зерна — чи то грішми, чи то зерном, чи то борошном.
Народні прикмети
— Іній на деревах і кущах — на врожай садовини.
— Іній на стіжках — вродять хліб і городина.
— День похмурий — зима буде сніжна і до доброго врожаю.
— Випав сніг — на мокрий травень.
— Багато снігу — до доброго врожаю вівса і льону.
— Нема снігу й холод — буде голод.
Тарас ЛЕХМАН.
