Хочу поділитись досвідом вирощування розсади ранніх низькорослих помідорів. На мою думку, в таких сортів є безліч переваг. Зокрема, вони економлять час і сили, адже: не потребують пасинкування, їх можна не підв’язувати, а отже, вимагають мінімум догляду.
Але найголовніша перевага — втеча від фітофтори. Адже цей грибок зазвичай атакує помідори в серпні, коли ночі стають холодними та вологими. Ранні ж сорти встигають віддати основний врожай у липні. Крім того, через свою компактність такі сорти ідеально підходять для маленьких городів. Тож якщо обираєте насіння, шукайте на пакуванні слово «детермінантний» або «супердетермінантний» — це і є низькорослі помідори.
Як доглядаю за розсадою
Попри те, що це ранні сорти, насіння на розсаду висіваю не раніше ніж у другій половині березня. Такі сорти ростуть швидко, тому якщо висіяти їх у лютому, переростуть і витягнуться. Ґрунт має бути пухким, легким і обробленим: помідори терпіти не можуть застою води біля коренів. Тож зазвичай для приготування ґрунтосуміші беру 2 частини торфу, по 1 частині перегною та городньої землі та пів частини перліту або вермикуліту як розпушувач. На відро суміші корисно додати склянку деревної золи. Заглиблюю насіння на 1–1,5 см. Якщо посіяти занадто глибоко, насінинам не вистачить сил пробитися крізь шар землі або ж проростатимуть довго. Якщо занадто мілко — паросток проросте з «шапочкою» (оболонкою насіння), яка заважатиме розкритися сім’ядольним листочкам. Перед посівом злегка ущільнюю ґрунт пальцем або ложкою. Ще одне важливе правило: спочатку поливаю землю, і лише потім висіваю насіння. Якщо полити зверху вже засипане насіння, вода затягне його глибше, ніж треба. Після посіву до появи сходів контейнер накриваю плівкою або склом, час від часу провітрюючи. Коли з’являться перші петельки, виставляю розсаду у найсвітліше і трохи прохолодніше місце.
Ранні сорти критично залежать від сонця. Якщо їм буде мало світла, вони витягнуться і затримаються з плодоношенням. Поливаю помірно. Як тільки з’являться перші справжні листочки, знижую нічну температуру до 15–16 градусів. У прохолоді, за денних 15–18 градусів, ріст стебла сповільнюється, і вся енергія йде на розвиток кореневої системи та зміцнення стовбура. Якщо вчасно не збавити температуру, помідори вже за 2–3 дні перетворяться на тонкі, бліді «ниточки», які потім падатимуть від власної ваги. Через тиждень температуру можна знову підняти до комфортних 20–22 градусів. Коли знижую температуру, полив треба скоротити до мінімуму. Поливаю тільки теплою водою, 22–25 градусів, і намагаюсь уранці.
Пікірування для ранніх помідорів бажане, але, на відміну від пізніх високорослих, не обов’язкове. Роблю це, коли розсада випустить 2 справжні листочки. За 10 днів до висадки обов’язково починаю загартовувати свої кущики.
Якщо розсада перестоїть на підвіконні, вона почне закладати першу квіткову кисть прямо в горщику. Після пересадки такий кущ «завмре» і дасть поганий урожай. У ґрунт висаджую після 20 травня, коли мине загроза нічних заморозків. Під агроволокно можна на тиждень раніше.
Серед улюблених сортів — звісно ж, Санька, а також Видимо-невидимо, Шарада, Рання любов, Товстий Джек, Дрова, Пастух, Класік, Лікурич, Баста, Флора, Червона шапочка, Чайка, Калинка, Золота теща, Кібіц (ультраранні), Лабрадор, Улуру охра. Бажаю всім рясних врожаїв!
Надія ВОСКОБОЙНИК. Київська обл.
