…А ще – душевний, мудрий, невтомний, молодий у свої 92 роки. Саме так характеризують заслуженого художника України Михайла Омеляновича Андрійчука всі, хто його знають. І це правда. Крім того, він великий майстер своєї справи, яка збагачує духовну скарбницю України.
Народився 1927 р. на Житомирщині в мальовничому с. Нехворощ у селянській родині на свято Михайла. Голодного 1933-го, виїхавши під Житомир, глава сім’ї влаштувався на роботу столяром до військової частини, а мама там доїла корів. На початку Другої світової війни повернулись до рідного села. Школу закінчував уже після визволення, 17-річним парубком. А за кілька місяців пішов до армії, де навчали снайперській справі, проте на фронт не потрапив. Згодом перевели служити у Владивосток.
Працюючи вантажником у порту, розмальовував усім солдатам листи, які вони надсилали рідним додому. Викладачі місцевої політехніки, дізнавшись про хист Михайла до малювання, запросили його на навчання. Вони й порадили розвивати свій талант в Одеському художньому училищі ім. М.Грекова – найкращому на той час художньому виші України. По його закінченні М.Андрійчук продовжив навчання в Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури) на відділені станкової графіки. Звідти його направили працювати на Хмельниччину, де мешкає вже понад півстоліття в «Будинку художників» із дружиною Валентиною Яківною, художницею-керамісткою.
У його маленькій двокімнатній квартирі затишно. Власних картин небагато: вони у творчій майстерні, в музеях України, Австрії, Нідерландів, Німеччини, Великої Британії, США, Бельгії, Італії, Ізраїлю, Росії.
З особливою теплотою художник увічнює у своїх творах красу рідного міста, земляків – сільських трударів. Та особливе місце в творчості Михайла Омеляновича належить Тарасу Шевченку. Він створив власну Шевченкіану. Роботи з неї входять до серії картин «Шевченко на Поділлі».
Хист до малювання батьки передали єдиному сину Тарасу. Онуки Гліб і Микита також захоплюються мистецтвом.
– Мій мольберт не буває порожнім, – зізнається художник. – Поштовхом до творчості може бути будь-що. Але перш ніж намалювати картину, ділюся думками з дружиною. Вона для мене – і муза, і критик.
З особливим натхненням художник розповідає про свою скульптуру барона фон Мюнхаузена, який 48 років тому осідлав половину своєї конячки біля будинку художників на вулиці Кам’янецькій, 48. Спочатку було створено проект дитячого майданчика. Потім завдяки ще двом авторам, Валентині Ляшко і Григорію Мамонову, стала частиною комплексного проекту з маленькою фортецею, басейном і фонтаном.
Нині можна побачити монументально-декоративне панно та портрети письменників і педагогів у Хмельницькій обласній бібліотеці для юнацтва, створені художником, а рельєфну роботу з гіпсу «Юні герої Поділля» – в інтер’єрі читального залу Хмельницької обласної бібліотеки для дітей ім. Т.Шевченка.
Галерея Михайла Андрійчука налічує десятки портретів, зокрема Владислава Заремби, Анни Ахматової, Лесі Українки, подільських художників, поетів, композиторів, артистів театру, знайомих, друзів, родичів, є і автопортрети. Михайло Омелянович продовжує роботу над картинами про історію України, видатних жінок, які внесли значний вклад в українську культуру. І першу з них – «У полоні», присвячену постаті Насті Лісовської (Роксолані), вже представив глядачам.
Художник не раз ілюстрував дитячі книжки. Його малюнки надзвичайно щирі, прості, емоційні та образні, передають не лише сюжет, а й почуття героїв, їхні характери.
Михайло Омелянович щиро закоханий в красу України. У пейзажах він освідчується у любові кожному деревцю, стежині, пташині. Цикл картин на біблійні сюжети спонукає до осмислення суті життя, співіснування Бога і людини. Краса рідного міста, трудові будні земляків, інтерпретації пісенних творів, щирість, мудрість і незламність національної ментальності – ці та багато інших філософських роздумів знайшли відображення у картинах, деякі з яких об’єднуються у графічні цикли, частково представлені в експозиції (загалом 57 робіт), як-от «Старий Проскурів», «Трударі Поділля», «Мої земляки», «108 вад людських», «По прочитанню Псалмів Давидових», «Алілуя», «Шевченко на Поділлі» та ін.
Олег ПОГИНАЙКО.
