Переді мною жінка 60 років із згаслим поглядом. Багато діагнозів і відсутність інтересу до життя. Привела її до мене стурбована таким ставленням до життя і себе її невістка. «Усе в минулому», — так вважає пацієнтка.
І так вважає багато кто, асоціюючи вихід на пенсію з кінцем життя. Чисто радянське мислення. Чіпляння за посаду, нарощування капіталу, а що далі. Або просто вихід на пенсію, як у прірву.
Нас не вчили і не вчать, а ми самі й не знаємо або не хочемо вчитися розвивати свої інтереси, крім роботи. Мати хоча б хобі. Тільки занедужавши, починаємо розуміти, що потрібен інший ритм життя, інтерес до нього, творчі проекти і натхнення на ці проекти. Один наш співробітник тільки-но вийшов на пенсію, а за два місяці пішов у духовний світ. Бджіл розводив, начебто хобі було. Не зміг змиритися з відходом від справ, від роботи, де була повага, шана, посада…
Чому в цьому віці потрібні окуляри? Чому вуха вже не так добре чують, відчуття втрачають гостроту, а суп не такий смачний. Скажете — вік?
На цю тему я завжди згадую анекдот. Скаржиться пацієнтка хірургу, що в неї коліно болить. Хірург радить їй подивитися у паспорт. «Добре, — погоджується пацієнтка, — але чому болить тільки ліве коліно, правому коліну — стільки ж років».
Вік залежить від тебе самого. Кажуть, на скільки років ти себе відчуваєш, на стільки й виглядаєш.
Слух, зір, смак, дотик можна и потрібно тренувати, як м’язи. Але вони потроху звільняють місце для іншого почуття — розуміння свого власного духовного світу і світу духу в інших людях. Тому й містичний вік — духовний.
Розвиваються інші почуття: духовні — відкритість, щирість, безстрашність, воля, любов, подяка. Звичайно, це залежить від людини: розвивати або йти в духовний світ. Та альтернативи немає. Ми прийшли на Землю не для того, щоб лежати на дивані.
Чудовий вік. Друзі, нарешті можна говорити те, що думаєш, і нічого не боятися, якщо навіть раніше був обережним.
Ви звертали увагу, які світлі деякі старі, незважаючи на похилий вік. Як світяться закохані й люблячі люди. З віком наше тіло й кістки стають більш прозорими, і тоді духовне світло пронизує весь організм. Це добре відчувають діти, які люблять своїх бабусь і дідусів. Вони відчувають це сяюче світло. Світлі люди світяться своєю духовністю.
Якщо матеріальні інтереси переважають у цьому віці, то фізичне тіло стає важким і схильним до передчасного склерозу. Звужуються судини головного мозку. Промені сонця не пробиваються у такому тілі. Це проявляється в негнучкому мисленні.
Роки після 56-ти — багато в чому залежать від того, як ти до них підготувався. Лікарі (справжні), вчителі (справжні), люди творчих професій знайдуть себе. А от тим, хто мав технічні професії, важливо заздалегідь подумати, чим займатимуться.
Багато хто у цьому віці стоять перед поворотом, поки не визначаться з новим завданням свого життя. По-різному переживають цей період жінки й чоловіки. Жінки стають більш активними. Чоловіки — більш хазяйновитими. У шлюбі знову період пошуку взаєморозуміння. Діти покинули дім. Треба вчитися жити без них.
Я передбачу питання: та що ж таке — жодного спокійного віку. Трудитися прийшли у цей світ. І світ не любить ледарів. Думаєте, після 63 відпочинете? Анітрохи. Усе попереду.
Наталя КОСТИНСЬКА, доктор медичних наук, професор.
