Мандруючи великими містами чи «розкрученими» маршрутами, часто забуваємо, що є безліч інших цікавих місць. Одного разу завітавши до Полтави, знайшли час з’їздити до селища Опішня та оспіваної Миколою Гоголем Диканьки. І не пошкодували, бо зробили чимало цікавих відкриттів.
Перше, що здивувало, – це Тріумфальна арка. Мимоволі закралися сумніви: чи не в Парижі ми опинились? Однак типово український пейзаж розвіяв сумніви. Виявляється, Диканька також може похвалитися подібною спорудою, котру, як ми дізналися згодом, було зведено у 1820 р. на честь імператора Олександра І. Паризька арка, до речі, зведена пізніше. Вважають, якщо задумати бажання та пройти під нею, то воно здійсниться. Тож чом би не скористатися нагодою? Поспішаю повідомити: таки здійснилося! Певно, без гоголівської містики не обійшлося.
Уже у Диканьці ми дізналися, що розвиток селища тісно пов’язаний із родиною князів Кочубеїв. Колись тут існував розкішний палац, однак під час революції його зруйнували.
Завітавши до Диканьки, відвідайте історико-краєзнавчий музей, де понад 8 тис. експонатів – унікальні археологічні знахідки, скриня Вакули (так її називають) та інші.
Також селище може похвалитися великою картинною галереєю. Особливий інтерес викликають Миколаївська та Троїцька церкви, обидві пов’язані з іменем Миколи Гоголя. У Троїцькій розгорталися події гоголівської «Ночі перед Різдвом», за легендою тут бував коваль Вакула. А Миколаївська церква, збудована 1794 року, славиться надзвичайно красивим старовинним іконостасом. Тут розташована сімейна гробниця Кочубеїв. За переказами, коли в матері М.Гоголя народжувалися мертві діти, їй порадили помолитися у цій церкві іконі святого Миколая. Так вона й зробила. А коли народився син, назвала його Миколою. Сам Гоголь бував в обох церквах. Та загалом нині знайти щось містичне в Диканьці важко, окрім хіба що назв місцевих закладів. Однак це не робить її менш цікавою.
Диканька може похвалитися й ландшафтним парком. Знамените селище і бузковим гаєм, що розкинувся на більш ніж 2 га території. Висадив його один із членів роду Кочубеїв для донечки, яка помирала від сухот. Нібито під час цвітіння бузку дівчинці ставало краще. Однак щойно цвіт опадав, стан дитини погіршувався. Неподалік ростуть знамениті Кочубеєві дуби, які Олександр Пушкін оспівав у поемі «Полтава». Найстарішому з них 800 років. За легендою саме під ними зустрічалися Іван Мазепа і Мотря Кочубей. Нині від дубової алеї, яка прикрашала в’їзд до маєтку, лишилося кілька дерев.
Ми ж наостанку купили смачнющого місцевого печива та вирушили у Полтаву, до якої усього 30 км.
Катерина ОКУНЬ.
