Початок повномасштабної війни застав її на роботі. А на свою наступну зміну акушерка з Маріуполя Тетяна СОКОЛОВА вийшла 2 березня, – та так і залишилася на півтора місяці.
У напівпідвальному приміщенні самовіддані медпрацівники організували пологовий зал, операційну, передпологову. Світла не було, тож інструменти, замість стерилізувати, обпалювали за допомогою спирту. Надскладним завданням для медперсоналу став обігрів новонароджених: було дуже холодно. Невдовзі не стало й дитячого харчування, а породіль із новонародженими все більшало, і молоко в молодих мам з’являлося на 2–3 добу. Тоді немовлят у перші дні життя стали годувати жінки, які народили раніше й мали молоко.
– Вони просто годували чужих дітей… Напевно, чужих дітей не буває, – каже Тетяна в інтерв’ю журналістці «Нового времени» – російськомовного спільного медіа-проєкту Радіо «Свобода» та «Голосу Америки», відео якого можна знайти і в наших соцмережах.
За півтора місяці в пологовому народилося 27 діточок, і це давало відчуття перемоги життя над смертю. Та на очах акушерки відбувалися й особисті трагедії. Одну з вагітних до пологового принесли військові. Мала осколкові поранення кінцівок і, виглядало, невеличку рану на животі. Та раптом знепритомніла, тиск падав, і медики, щоб урятувати дитину, вперше за таких умов вирішили робити кесарів розтин.
…Жінці було 37, і то – її перша вагітність після тривалого лікування від безпліддя. Майже 9 місяців провела лежачи, аби виносити цю дитину. Але… її, ще не народжену, застрелили в утробі…
Коли наступного дня Тетяна спитала, чи хоче побачити свого мертвого сина, зізналася, що довго думала над цим. Бо коли побачить, то, мабуть, втратить розум, а якщо відмовиться, то жалкуватиме все життя. Побачивши сина, сказала: так, схожий на її чоловіка… Потримала кілька хвилин… потім віддала… І трималася весь час, аж поки в пологовий приїхали російські журналісти, щоб під дулами автоматів брати інтерв’ю, – ось тоді не витримала й зірвалася.
Коли частину Маріуполя було окуповано, Тетяні довелося виїхати в росію. Усі зроблені в пологовому від початку війни фотографії змусили видалити. Після фільтрації вдалося повернутися на українську територію, і зараз вона в безпеці, але пережите не відпускає. І коли бачить молодих матусь із маленькими діточками, думає про маріупольських, частина з яких так і залишилася спати вічним сном під завалами спаленого нелюдами міста…
Ольга ГОЙДЕНКО.
