Криниці завжди були оточені великою кількістю міфів, сформованих століттями. Водночас існують суворі санітарні норми щодо використання криниць. На жаль, їхні власники дотримуються цих норм не завжди. Мовляв, користувались нею з діда-прадіда, і далі будемо. Обговоримо найпопулярніші запитання про криниці.
Коли краще
Коли рівень ґрунтових вод є найнижчим, а це саме кінець літа та початок осені. Після літньої спеки рівень підземних вод падає до свого сезонного мінімуму. Земля суха, тепла, її легко копати. Та головне — гарантовано дійдете до стабільного водоносного горизонту, і криниця не зміліє під час майбутніх посух. Сприятливим часом для копання є також кінець зими. А от весна — найгірша пора для закладання криниці. Через танення снігу та рясні дощі активізується так звана «верховодка» — тимчасова верхова вода. Вона швидко заповнює свіжу шахту, створюючи ілюзію, що ви вже дісталися водоносного шару. Не копайте криницю в найнижчій точці ділянки, у ярах або лощинах. Туди під час злив і танення снігу стікатиметься вся брудна вода з вашого й сусідніх дворів. Найкраще місце — невеличкий пагорб або рівна ділянка середньої висоти.
Санітарні норми
Криниця повинна бути максимально віддалена від потенційних джерел забруднення.
* Не менше 20–30 м — від септиків, вигрібних ям, туалетів, гноївок і місць утримання домашніх тварин чи птиці.
* Не менше 15–20 м — від компостних куп, складів мінеральних добрив або складських приміщень, де зберігається хімія.
* Не менше 5–8 м — від житлового будинку та господарських споруд.
* Не менше 300 м — від цвинтарів. Виняток для закритих цвинтарів — 100 м.
Чого варто уникати
Лозоходства та рамок: наукового підтвердження цей метод не має. Металеві рамки часто реагують на вологу у верхніх шарах ґрунту, а не на глибокий і чистий водоносний шар. Не орієнтуйтесь також на вологолюбні рослини. Осока, очерет чи верба дійсно вказують на близькість води, але найчастіше це свідчить про високий рівень болотної або верхової води, яка не підходить для пиття.
Викопали, що далі?
Коли місце вибране і криниця вже викопана, не поспішайте відразу використовувати воду для приготування їжі. Дайте їй відстоятися, перший об’єм кілька разів повністю відкачайте, а приблизно за 3–4 тижні обов’язково здайте воду на аналіз у сертифіковану лабораторію.
Міфи, що вводять в оману
«Якщо вода прозора, смачна і без запаху — вона абсолютно безпечна». Це чи не найнебезпечніша омана. Наприклад, нітрати, багато хвороботворних бактерій і важких металів абсолютно непомітні у склянці, але дуже токсичні.
«Чим глибший колодязь — тим краща якість води». Оптимальна глибина визначається не принципом «чим глибше, тим краще», а геологічними особливостями конкретної місцевості.
«Криницю потрібно регулярно викачувати «до сухого» для профілактики». Якщо у вас піщане дно або так званий пливун, повне викачування води може зруйнувати криницю. Навіть під час чищення рекомендується залишати невеликий стовп води.
Популярні прикмети
Коли криницю щойно викопали і з неї вперше дістають воду, перше набране відро виливали на землю поруч. Це вважали символічною подякою землі за те, що відкрила свої джерела й поділилася водою. Також наші предки суворо стежили за тим, щоб на ніч колодязь обов’язково закривали кришкою. Вірили, що з настанням темряви над незахищеною водою збирається нечиста сила. Також вважали, що поділитися водою з подорожнім — до достатку в домі. І, мабуть, кожен чув: «Не плюй у криницю, бо доведеться води напитися». Окрім очевидного гігієнічного змісту, люди вірили, що неповага до води карається важкими хворобами для того, хто це зробив, або для всієї його родини. Воду в криниці сприймали як живу істоту, яку не можна ображати.
Василь ГЕРАСИМОВ.

















