Свято Іллі (2 серпня) займає особливе місце у народному календарі українців. Після нього починає спадати спека, встановлюється помірне тепло, а ніч стає довшою. Починаючи від Іллі, вже не можна купатися у водоймах.
Іллю називали володарем блискавок, грому і грози. Тому образ святого у народній уяві асоціюється з образом язичницького бога-громовержця Перуна, що дійшло до нас із сивої давнини. А й справді, трапляється, що цієї пори шумлять грози, вогняні стріли-блискавиці розколюють нічне небо. Саме блискавок Іллі найбільше боялися люди (хоча вона завжди небезпечна). Як охоронний засіб, запалювали свічку, освячену в церкві на Стрітення, клали за поріг хати свячену вербу, яку зберігали від Вербної неділі. Побутував і такий звичай — під час грози на Іллі потрібно було кинути за поріг хати дерев’яну лопату, якою саджали у піч хліб.
У народі кажуть:
* На Іллі до полудня — літо, а після полудня — осінь.
* До Іллі ранкова роса і під кущем сохне, а після Іллі і на кущі тримається.
* На Іллі і каменю стає холодно.
* Прийде Ілля — принесе гнилля (дощі).
* Прийде Петро — зірве з дерева листок, а прийде Ілля — зірве два.
* У день Іллі кінь копито у ріці змочив і воду остудив.
