Якщо у вас виникли болі в животі, слабкість і діарея, варто терміново виключити гострий ентерит — ураження тонкого кишківника, спровокувати яке здатні безліч причин. «Порадниця» з’ясувала, чим загрожує це захворювання та як його лікувати.
БУВАЄ ГОСТРИМ І ХРОНІЧНИМ
— Ентерит — це запальний процес у тонкому кишківнику, що супроводжується дистрофічними змінами його слизової оболонки та порушенням функцій: захисної, транспортної, травної, — пояснює гастроентеролог-ендоскопіст вищої категорії Лариса ПРІПІЧЕНКО. — До ентериту належить ціла група запальних захворювань слизової тонкого кишківника. Причина їх розвитку може бути інфекційною та неінфекційною, а характер перебігу — гострим чи хронічним. Запалення розвивається у пацієнтів будь- якого віку, але для дітей більш характерна гостра форма, а для дорослих — хронічна. Найчастіше хронічний ентерит є наслідком недолікованого гострого процесу, хоча може розвинутися й поступово.
При гострому ентериті в патологічний процес також часто залучаються шлунок (гастроентерит) та товста кишка (гастроентероколіт).
У ЧОМУ ПРИЧИНА
За словами лікарки, гострий ентерит розвивається переважно через проникнення в кишківник патогенних бактерій або вірусів; впливу на слизову оболонку токсинів чи отруйних речовин; вживання гострої, жирної їжі, міцного алкоголю, продуктів чи ліків, які спричиняють алергічну реакцію. При цьому запалення виникає в короткий термін після дії провокуючого фактора. Серед головних причин хронічного ентериту виділяють інфікування кишківника найпростішими паразитами чи гельмінтами; нездорові харчові звички; тривалий вплив токсичних або агресивних хімічних речовин, важких металів, радіації, зумовлений професійною діяльністю або несприятливою екологічною обстановкою. Спровокувати запалення здатні також тривалий прийом деяких ліків (кортикостероїдів, імунодепресантів, антибіотиків) і наслідки хірургічних операцій на кишківнику та шлунку.
Крім того, патологічний процес може бути наслідком генетичних дефектів травного тракту, ферментної недостатності, порушення обміну речовин, аутоімунних захворювань. До додаткових факторів ризику належать багаторічне куріння, сидячий спосіб життя, наявність спайок у черевній порожнині, алергії, атеросклерозу, патології нирок чи цукрового діабету.
ПРОЯВИ
Симптоми ентериту залежать від того, в якій формі протікає захворювання. Основні прояви гострого запального процесу — це болі та спазми в ділянці пупка, здуття живота, бурчання в кишківнику, метеоризм, діарея. Також може спостерігатися різке підвищення температури тіла, погіршення загального самопочуття, слабкість, головний біль, білий наліт на язику. При сильній діареї можливе зневоднення та виникнення судом.
Про супутнє ураження товстої кишки свідчать запори, не характерні для ентериту. У свою чергу, нудота та блювання частіше виникають при гастроентериті, коли запалення зачіпає й шлунок. Але якщо гостре запалення розвивається швидко та бурхливо, то хронічний ентерит може тривати місяцями, причому його симптоматика найчастіше слабо виражена і яскравіше проявляється у другій половині дня, коли травна система максимально активна. У той же час тривале порушення всмоктування поживних речовин призводить до анемії, гіповітамінозу, остеопорозу, зниження маси тіла до дистрофії.
ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ
— Діагностикою та лікуванням ентериту займається лікар-гастроентеролог, він збирає анамнез, уточнює симптоматику та характер болю, проводить пальпацію живота та простукування черевної стінки, — каже Лариса Пріпіченко. — Також призначають загальний і біохімічний аналізи крові, копрограму, бактеріологічне дослідження калу, УЗД органів черевної порожнини, ендоскопію та рентгеноскопію кишківника. Може також знадобитися консультація інфекціоніста чи алерголога.
Терапія спрямована на усунення симптомів та лікування причин хвороби. Гострі ентерити рекомендовано лікувати у стаціонарі. Хворому призначають постільний режим, сувору дієту (термічно, механічно та хімічно щадна їжа, обмеження вуглеводів і жирів, гострих і пряних продуктів), рясне питво (при необхідності — гідратаційну терапію), симптоматичне та загальнозміцнювальне лікування. Медикаментозна терапія може включати антибіотики, пробіотики, сорбенти, спазмолітики, ферменти, антигістамінні та антидіарейні засоби, седативні препарати, вітамінні комплекси. При правильно підібраному лікуванні полегшення настає через кілька діб, для повного стихання запального процесу терапію рекомендується продовжувати протягом 7—10 днів.
При розвитку симптомів ентериту на тлі новоутворень тонкого кишківника (поліпів, дивертикул) необхідне їхнє хірургічне видалення. Також втручання показано у разі розвитку ускладнень — кишкової кровотечі або перфорації стінки кишки.
ЯК ПОПЕРЕДИТИ
Для профілактики запалень тонкого кишківника:
- раціонально харчуйтеся, уникайте вживання фаст-фуду й алкоголю;
- дотримуйтесь особистої гігієни, обов’язково мийте руки перед прийомом їжі;
- стежте за терміном придатності страв і продуктів;
- ретельно мийте перед вживанням овочі, фрукти та зелень;
- вживайте яйця та м’ясо тільки після достатньої термічної обробки;
- виключіть з раціону потенційно алергенні продукти;
- пийте тільки бутильовану воду; розливну очищену попередньо кип’ятіть;
- приймайте медикаментозні препарати тільки за призначенням лікаря, при виникненні алергічної реакції — негайно припиніть прийом;
- обов’язково лікуйте хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, обмінні розлади, ендокринні порушення.
Ірина КАДЧЕНКО.
