Його називають очима «Азовсталі». Це завдяки йому, 26-річному бійцю полку «Азов» із позивним «Орест», світ побачив фотосвідчення героїчних буднів оборонців Маріуполя. Побачив, як гідно й мужньо тримаються наші захисники в нелюдських умовах, під постійними обстрілами.
Влаштовану тяжкопораненим фотосесію Дмитро в телефонній розмові з мамою назвав найстрашнішою у своєму житті. Хоча, на його подив, зранені, змучені воїни навіть знаходили в собі сили жартувати…
«Я дуже вдячна своєму Дімі – не лише як сину, як військовому, а й як фотографу, бо він це все зафіксував. Тому що час мине, біль вщухне, рани загояться, і ці емоції залишаться тільки в їхніх душах, снах і хвилюваннях. Вони цього не розкажуть близьким, точно не розкажуть дітям… А так, завдяки Дімі, світ побачив їхні виснажені, але живі тіла, їхні світлі душі, їхні очі, які говорять за них», – каже мама, Ірина Юрченко, котра 30 років працює провідницею на Укрзалізниці.
Вона й не сподівалася, що син, котрий змалку захоплювався фотографією (народився і ріс Дмитро в Малині на Житомирщині, де й нині живуть його рідні), філософ, романтик за натурою, стане військовим. А він покинув навчання у Вищій школі інформаційних технологій та менеджменту в польському Жешуві й поїхав на Майдан, після Революції Гідності вступив до лав Національної Гвардії України, потрапив до Маріуполя, в 2017 році приєднався до «Азову», очолив його пресслужбу. Полюбив це місто, там і оселився.
«…ну от і все. Дякую за прихисток, «Азовсталь» – місце моєї смерті та мого життя. До речі, поки я буду в полоні, залишу вам фото в найкращій якості, відправляйте їх на всі журналістські премії та фотоконкурси, якщо щось виграю, після виходу буде дуже приємно. Дякую всім за підтримку. До зустрічі», – написав «Орест» у соцмережі 20 травня, за кілька годин до виходу з «Азовсталі», де герої провели в оточенні 80 діб.
І його світлини розлетілися світом. В Україні нині їх презентують на фотовиставках, які вже проходили, зокрема, в Кременчуці, Львові. У Києві ці зворушливі історичні світлини можна побачити в Будинку кіно.
А днями Дмитру присудили за них спеціальну нагороду престижної польської фотопремії Grand Press Photo 2022. Під час урочистої церемонії вручення нагород організатори висловили сподівання, що він отримає цей диплом особисто під час конкурсу наступного року. Вірять у те й рідні цього світлого, позитивного хлопця, завдяки котрому з’явилися такі життєствердні промені сонця з пекла «Азовсталі». Вірмо й ми та молімося – за наших азовців, за всіх наших захисників, за їхній порятунок, адже, за словами мами Дмитра, світла сила на їхньому боці, вони неодмінно повернуться, тому що їх дуже чекає вся країна.
