Дідух – традиційна різдвяна прикраса-оберіг. Він захищає оселю від злих духів, приносить у дім затишок, злагоду та добробут. Символізує родоначальника родини – Діда, зв’язок поколінь, збереження традицій. Тому, можливо, й виготовляють його всією родиною.
Слово «дідух» означає «дух предків». Заносять його в дім 6 січня, щойно зійде перша зірка. При цьому приказують: «Дідух – до хати, біда – з хати». Розміщують у найкращому кутку, часто – під образами. А на честь духів предків біля дідуха ще й ставили кутю та узвар.Тримали його в домі до Водохреща.
Виготовляють дідухи з необмолочених колосків пшениці, жита, льону або вівса. Найчастіше – з обжинкового снопа на полі. Колоски роблять однакової довжини, приміром, 40 см. Порада: перед роботою матеріал замочують на 15–20 хв. у гарячій воді, щоб став еластичним. Потім колоски сортують за розмірами.
Дідух може бути різного розміру, мати три або п’ять ніг. Часто виготовляють у вигляді року: роблять 4 яруси – пори року, а в кожному ярусі по три відгалуження – місяці. Кожен місяць своєю чергою формують із чотирьох зв’язок по 7 колосків, що символізують тижні та дні тижня (або сім поколінь). Кожен пучечок міцно перев’язують мотузкою.
Збирають пучечки сходинками – одні вище, інші нижче. Дідуху роблять ноги – розділяють на 3 або 5 частин. Аби були міцнішими, в основі закріплюють кілька соломинок. Кожну ногу перев’язують у двох місцях – біля основи та знизу.
Нижні зрізи обережно підрівнюють. Саме ноги, до речі, уособлюють коріння, світ мертвих. А загалом способів виготовлення дідуха є чимало.
Наші предки вірили, що чим багатше оздоблений дідух, тим урожайнішим буде рік. Прикрасити можна сухими або паперовими квітами, стрічками, кетягами калини, головками маку, горіхами, янголами з паперу тощо. Також додають лікарські трави, наприклад, сушений полин, суцвіття деревію, цмину.
Гарно поєднується дідух із декором з мішковини. Чудово доповнять його й інші обереги, як-от ляльки мотанки.
Після свят дідух не викидають. Його обмолочують, зерно висівають у землю. А солому спалюють на дорозі, щоб душі померлих, які гостювали в сім’ї на свята, могли повернутися на небо.
Катерина ОКУНЬ.
