Хочу почути авторитетну думку щодо того, чи потрібно тримати в таємниці ім’я дитини, дане їй при Хрещенні?
Валентина Петрівна. Київська обл.
Це один із багатьох міфів і забобонів, поширених навколо Таїнства Хрещення. Хрещення називаємо Таїнством не через його таємність чи секретність для інших, а через те, що це священнодія, яку встановив Сам Господь, роз’яснюють у ПЦУ. Коли вона звершується, тоді не священник, не людина, а Бог руками священника подає благодать Святого Духа тому, над ким здійснюється це Таїнство.
У давні часи, щоби дати ім’я дитині, її приносили до храму на восьмий день після народження. Зараз батьки можуть обирати ім’я й раніше чи пізніше восьмого дня, а Церквою воно стверджується під час Таїнства Хрещення читанням особливої молитви.
Якщо ви вже обрали ім’я для своєї дитини, то обирати інше для хрещення не потрібно, за винятком, коли це ім’я відсутнє в переліку церковних імен. За церковною традицією, ім’я має бути православне, тобто таке, що є у святцях (переліку святих) Православної Церкви. Отже, у хрещенні людині дають ім’я певного святого, який стає її небесним покровителем. Раніше ім’я давав священник, послуговуючись правилом: у день якого святого дитина народилася, тим ім’ям її й назвати. Сьогодні право вибору належить батькам. Священник може запропонувати батькам відповідне церковне ім’я, але в жодному разі не має нав’язувати свій варіант.
Тож друге ім’я (відмінне від того, яким дитину нарекли батьки при народженні) може з’явитися після Таїнства Хрещення, якщо перше є неправославним або коли воно відсутнє в переліку церковних імен. До речі, православ’ю хрестити дитину з подвійним іменем (наприклад, Анна-Марія) не властиво.
Дехто спеціально просить священників дати інше ім’я дитині при хрещенні, щоби залишилось таємним і невідомим для загалу, аби дитині не змогли «наврочити» чи накликати на неї різного роду неприємності. Церква негативно ставиться до подібних забобонів, бо християнин має надіятись на Бога, на Його захист і заступництво, має молитися до святих, до свого небесного покровителя, а не «ховатися» від них.
Батькам, котрі вирішили хрестити свою дитину іншим іменем, слід пам’ятати також про те, що молячись за своє дитя, мають називати те ім’я, яким хрестили. Це стосується й будь-якої іншої церковної згадки про дитину: наприклад, подання записок за здоров’я чи участі в Таїнствах Церкви. Тобто і сповідатися, і вінчатися, і молитися треба, згадуючи саме ім’я, яке отримали під час хрещення.
