На запитання відповідає архімандрит Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря Лаврентій (Живчик).
Час посту — період посилених духовних трудів, коли важливо, щоб душа керувала тілом, а не навпаки. Сприяє цьому, зокрема, й помірковане вживання щоденної їжі, коли з раціону традиційно виключають продукти тваринного походження.
Піст нагадує нам про той блаженний стан людини до гріхопадіння в раю, коли вона отримувала поживу, не вдаючись до вбивства живих істот. Практика вживання в їжу м’яса — це наслідок внутрішньої зміни людини через спотворення стосунків між Богом і Його творінням. Оскільки ж людина складається із душі та тіла, їй належить постувати не тільки тілом, але й душею: мати високий молитовний настрій, плекати в собі глибоке почуття розкаяння, уникати суєтних занять і розваг, які розсіюють розум і почуття.
Та піст — не самоціль, а засіб досягти мети християнського життя, якими є чистота серця і плоди духовні (любов, мир, радість, милосердя). Тож коли людина постує помірковано, але нікого не засуджує у цей час, нікому не докоряє, не дратується, то досягає більшого, аніж той, хто проводить піст, споживаючи за уставом неварену їжу (церковнослов’янською «сухояденіє»), але не стримуючи себе в словах і думках.
Про пристрасть до їжі може свідчити не лише завелика її кількість, але й насолода смаком. Тоді ми начебто дотримуємося уставу, але водночас прагнемо продовжувати насолоджуватися вподобаним, шукаючи його «дозволені» замінники. Та це ускладнює приборкання пристрастей, тож не варто споживати у піст рослинні замінники продуктів тваринного походження, як-от соєве «м’ясо» тощо.
Шукала відповідь Ольга ВОЛИНСЬКА.
