Іноді випадково почуті фрази стають відповіддю на запитання, на яке ти довгий час не в змозі відповісти сам.
Якось вранці в одному з відео почула такі слова: «Напиши історію свого життя в своєму серці й побачиш, що все трапилося не даремно. У всьому є Промисел».
Ця фраза зачепила мене і змусила задуматись. Адже справді, починаючи з дитинства і по сьогодні усвідомлюєш, що кожна подія відбувається не просто так. Зустрічі, знайомства, стосунки, поїздки… Іноді одразу не розуміємо, навіщо це було і чому з нами. А згодом, озираючись назад, виявляється, що на благо. Пережиті труднощі стають найціннішим досвідом і вчать долати їх. Вчать цінувати теперішнє і тих, хто поряд.
Чомусь я згадала хлопця, в якого була до нестями закохана в юності. Мріяла вийти за нього заміж і бути разом усе життя. Коли ж розійшлися, довелося довго і нестерпно страждати. І не було тому меж. А потім дізналася, що він став пити і вживати наркотики, сів у тюрму. Але це було потім, набагато пізніше. Тоді й гадки не мала, що таке станеться. В юності масштаби страждань подібні океану.
У житті всяке трапляється. Чи були з вами такі історії? Запізнюєтесь на якісь важливі події, не встигаєте на літак, вас кидають кохані, зраджують друзі, втрачаєте гроші чи майно або змушені жити в некомфортних умовах. Життєвий досвід змінює нас назавжди і ми вже ніколи не будемо такими, як були. Й іноді наші мрії не справджуються… на щастя.
Чи замислювалися ви над тим, ЩО сталося і ЧОМУ це сталося саме з вами? Чи знайшли відповіді на ці запитання? Кажуть, час – найкращий лікар, дозволяє оцінити події згодом, проаналізувати і дійти висновків. Але що робити тим, кому болить зараз? Тільки чекати? Але ж життя минає – і нічого не змінюється на краще.
Щоб відповісти на ці нескінченні запитання, пропоную прості психологічні практики, які під силу кожному і не потребують багато часу для виконання.
1. Питання «Чому?» необхідно змінити на питання «Для чого?» Поміркувати над тим, чого навчила нас ця ситуація і що цінного в ній? Що навчилися робити, коли вона сталася? Може, швидко реагувати або попросити про допомогу, а може, дякувати людям, що допомогли.
Наприклад: потрібно їхати в інше місто у справах, але спізнюємося на потяг. Важливе питання, яке варто собі поставити: «А чи насправді мені потрібно це? Чи хочу я цього? Чи ці дії приведуть мене до мети? Що можу зробити, залишившись вдома?» І відповіді нас здивують.
Можемо побачити, що не вміємо організувати свій час, і що це дуже важливо, і від цього багато залежить. Можемо підключити для допомоги людей, з якими нам не дуже приємно було спілкуватися, і вони підставляють плече. Чи провести цей вечір із родиною, нікуди не поспішаючи. Варіантів безліч.
2. Практика вдячності. Пропоную завести «Щоденник вдячності» і кожного вечора вписувати в нього 3 імені людей, яким ви сьогодні вдячні і за що. А також 3 події цього дня, яким ви вдячні. Наприклад: «Вдячна доньці Анні, що помогла мити посуд. Сусідці Ользі, що поділилася рецептом нового салату». Щодо подій: «Вдячна сонцю: можна не одягати багато одежі. Вдячна переведеному годиннику: день став довшим і я більше встигаю». Коли фокус нашої уваги спрямовується на те, чому вдячні, наше життя змінюється на краще дивовижним чином. І подій, людей, яким варто дякувати, стає дедалі більше. Настане день, коли не тільки писатимемо такі подяки, а й говоритимемо цим людям. І магія подяки змінить наші стосунки.
3. Подумки поділити своє життя на частини. Проаналізувати, що з того, про що мріяли, здійснилося, а що – ні. Що є замість мрії? Які наслідки мали ті чи інші події? Пригадати людей, котрі були поряд, їхні очі і ставлення до нас. Подумати, чи могли б ми жити без чогось або когось, хто в нас є? Наприклад, одинока жінка не хотіла народжувати дитину. Але народила. І тепер, на схилі літ вона – єдина радість і близька людина.
4. Поговорити з другом. Але є важливий нюанс – треба просити друга не давати вам порад, а просто вислухати й бути поруч. Навіть мовчати або тримати за руку і пити разом чай. Нам не завжди потрібні поради. Важливішими будуть увага й присутність. Ми відчуваємо полегшення вже від самої бесіди з іншою людиною, особливо коли довіряємо їй. Є такий вислів: «Розділене горе – це половина горя, а розділена радість – це подвійна радість». Згодні з цим?
5. Написати листа. Цю пораду можемо використовувати, якщо не маємо поряд друзів чи близьких людей, або ж з якихось причин не можемо ділитися з ними інформацією про пережиті події. У листі важливо відобразити всі свої почуття до учасників ситуації, можна навіть без цензури. Вам не потрібно відправляти його. Ніхто, крім вас, лист не побачить. Тому тут можна сказати абсолютно все. Так, звісно, це не змінить ситуацію в житті, не поверне події назад, але зможете частково відреагувати на складні суперечливі почуття.
Ці прості дії змінюють наше життя на краще. Спробуйте й ви.
Валентина ПЕТРАКОВСЬКА, психотерапевт.