Зірка української діаспори в США, заслужена артистка України Kristina V (Христина Вульчак) понад 10 років живе і працює в Америці. Уродженка Львова, вона постійно відчуває глибинний зв’язок із Батьківщиною. Пісні, які сама пише, — про Україну та українців. І співати мріє на рідній землі.
СПІЛЬНИЙ КОНЦЕРТ ІЗ ЗІНКЕВИЧЕМ ТА ПОПАДЮКОМ
А поки ж активно готується до великого концерту в Національному палаці мистецтв «Україна», який заплановано на 4 квітня. У ньому візьмуть участь лауреат Шевченківської премії, народний артист України, Герой України, легендарний співак Василь Зінкевич та скрипаль-віртуоз, заслужений артист України Василь Попадюк. Ведучим музичного дійства стане популярний співак, композитор і продюсер Іштван, якого з Христиною пов’язує давня дружба та багаторічна творча співпраця.
До слова, в такому складі вони вже збиралися разом у січні 2020-го на великому різдвяному концерті у Львівській філармонії. Саме тоді й виникла ідея провести спільний концерт у Палаці «Україна», приурочений до ювілею Василя Зінкевича, котрому торік виповнилося 75.
Василь Іванович планував зробити ювілейний тур Україною та країнами Європи, запрошував взяти участь і Христину. А виступ у Києві мав стати завершальним. Та коронавірус завадив. Концерт в «Україні» кілька разів переносили: з весни на осінь, з осені на весну. Маємо надію, до квітня ситуація поліпшиться і він таки відбудеться.
Допоки ж концертна діяльність стоїть на паузі, Христина пише нові пісні, має вже понад 50 аудіоробіт. І попри карантинні обмеження та скасування масових заходів, минулого року все ж побувала в Україні та навіть виступила з концертом на Львівщині. Тоді ж Національна академія мистецтв України нагородила чоловіка співачки, відомого мецената і благодійника Михайла Воляра Орденом мистецтв ІІ ступеня.
ДЛЯ ЗАХИСНИКІВ
Христина Вульчак, хоч і живе в Америці, та все ж щиро переймається тим, що відбувається в Україні. Надто болючою для неї є тема російсько-української війни. Більшість своїх пісень присвятила нашим солдатам, а також героям Майдану, які загинули, захищаючи європейський вибір України.
У січні минулого року мала концерт у Маріупольській філармонії. Їхала до воїнів не лише з піснями. У Старому Роздолі Львівської області, звідки родом чоловік артистки, місцеві мешканці напекли пампухів і пляцків, подружжя накупило ще багато різних смаколиків. Воїни, котрі прийшли на концерт, раділи, як діти. А ще більше раділа Христина, що змогла подарувати їм трішки свята й домашнього затишку, а також відчуття того, що про них пам’ятають і їх цінують.
А ЗА ФАХОМ — МЕДИК
Христина закінчила медучилище у Львові. Переїхавши до США, здала екзамен і влаштувалася на роботу медсестрою. Паралельно навчалася. Торік отримала ступінь магістра. Фактично, вивчилася на лікаря з рівня медсестри. Тепер працює в одній із клінік Нью-Йорка.
До речі, медсестра в Америці, за її словами, заробляє від 60 тисяч доларів на рік, усе залежить від кваліфікації. Є медсестри, зарплата яких становить більше 100 тисяч доларів на рік. Відтак можна собі дозволити власне житло, хороший автомобіль тощо.
Уже понад рік, відколи почалася епідемія коронавірусу, Христина працює в реанімаційному відділенні, щодня бореться за життя тих, у кого він викликає тяжкі ускладнення. На жаль, не всіх вдається врятувати. Часто пацієнти помирають упродовж кількох годин після госпіталізації, просто на очах у лікарів.
Америка, як і весь світ, виявилася не готовою до такої загрози. Христина згадує, що попервах у більшості лікарень навіть захисних костюмів не було. Доводилося шукати їх самотужки в будівельних магазинах чи деінде. Згодом ввели жорсткий карантин, позачиняли бари, ресторани, торговельні центри. Поступово люди звикали до нових реалій. Хоча були й такі, які ігнорували правила й опинялися згодом на лікарняних ліжках. Дехто й досі не вірить в існування коронавірусу, вважаючи це всесвітньою змовою. Але Христина так не вважає, адже на власні очі щодня бачить, що то за біда. А тому закликає не ігнорувати елементарні правила безпеки: дотримуватися дистанції, носити маски та користуватися антисептиками, бо це працює!
ЧИ ВАРТО БОЯТИСЯ ЩЕПЛЕННЯ ВІД КОРОНАВІРУСУ
Вакцину «Pfizer» американського виробництва Христині, як лікарю, вкололи ще наприкінці минулого року. Жодних побічних реакцій, за її словами, не спостерігалося, лише трохи боліла рука в місці уколу в перший день.
В Україні, за даними різних соціологічних опитувань, чимало людей бояться робити щеплення проти коронавірусу. Багато й противників вакцинації. Христина ж вважає, що боятися треба саме вірусу, а не вакцини. Вона, хоч і не гарантує стовідсоткового захисту, проте суттєво полегшить перебіг хвороби у випадку зараження, а відтак дозволить уникнути тяжких наслідків. Єдине, чого варто остерігатися, то це підробок.
СИН ПІЗНАЄ ВСЕ УКРАЇНСЬКЕ
2016-го Христина стала мамою. Вони з Михайлом свідомо залишили сина Максима в Україні, хоча рішення це далося нелегко. Але обставини, що спонукали до того, виявилися сильнішими. Хлопчик живе з тіткою в селі. Дихає чистим гірським повітрям. Розвивається, щодня пізнаючи щось нове. Ясна річ, мама дуже сумує за ним. Іноді, каже, хочеться лишити все, купити квиток і летіти до сина! Але робота є робота. Добре, що сучасні технології дозволяють весь час залишатися на зв’язку, бачитися, хай навіть через екран смартфона чи комп’ютера.
І попри тривалу розлуку з сином, Христина насправді рада, що він в Україні. Бо тут пізнає все українське: мову, культуру, традиції. Те, що залишиться з ним назавжди, куди б не повели його життєві шляхи. Бо він — українець! Як і його батьки, хоч і в далекій Америці.
ПОЄДНАТИ НЕПОЄДНУВАНЕ
Як же їй, лікарю за фахом і співачці за покликом серця, вдається поєднувати такі, здавалося б, різні сфери діяльності — медицину та музику? А Христина глибоко переконана, що вони обидві лікують: одна — тіло, інша — душу. А їй подобається і перша, і друга, тож усе й виходить гармонійно.
Ігор ІВАХНЕНКО.