Більшості людей не дає спокою сам факт існування тих, хто не вписується у стандарт. Народжуєш занадто рано або занадто пізно? Одружуєшся з великою різницею у віці? Навіть багатодітність не оминають увагою любителі вчити всіх життю. Навіщо вам семеро дітей? В країні криза, а вони все народжують…
Останнім часом дедалі більшає термінів, якими називають себе люди, об’єднані певними критеріями, особливостями. Один із них – чайлдфрі (у перекладі з англ. «вільний від дітей»), тобто свідоме бажання не народжувати. Мова не про людей, які не можуть їх мати або відкладають народження дітей до більш підходящого етапу життя. У мережі багато матеріалів із різким засудженням «життя для себе». Звісно, й раніше були особи, які свідомо відмовлялися від батьківства, але це були поодинокі випадки, про які не заведено було говорити. Нині ж люди пояснюють свою позицію і наводять аргументи: економічна, політична, соціальна нестабільність у суспільстві, небажання брати на себе відповідальність тощо. Громада ж, вихована на культі сім’ї, не сприймає такі пояснення, вважаючи їх проявами егоїзму.
Іноді до чайлдфрі зараховують себе і ті, хто народив дитину, але шкодує. Це, певно, найгірше. Бо годі й уявити, як важко дітям, обділеним батьківською любов’ю.
Психологи вважають, що однією з причин такого рішення може бути конфлікт із батьками. Якщо вони постійно крутилися, як білка в колесі, щоб забезпечити дитину, причому все це супроводжували докорами, то не дивно, що в дітей материнство і батьківство асоціюватиметься з негативними емоціями. Багато чайлдфрі згодом змінюють думку, та є й такі, котрі залишаються вірними своїй позиції. Більшість із них стверджують, що не шкодують про зроблений вибір, проте ніхто не знає, що в них на душі.
Але чому люди думають, що мають право ставити подібні запитання – такі особисті, навіть інтимні, які нікого не мають обходити? Коли ми нарешті навчимося поважати одне одного й припинимо порушувати кордони чужого «я»?
Наталія ГАВРИЛЕНКО.
