У Всесвітній день вишиванки згадаймо про українські герби, які містять елементи вишивки. Такі присутні в геральдичних композиціях не лише на наших теренах; зазвичай ідеться про мотиви, візерунки або символи, характерні для традиційної вишивки, особливо там, де багаті традиції рукоділля. У геральдиці вишивка може символізувати майстерність, спадщину, єдність чи захист, а геометричні візерунки, як-от ромби, хрести, зигзаги, часто інтерпретують як обереги чи знаки родючості. На наших теренах елементи вишивки на гербах почали з’являтися в добу національного відродження – з кінця XIX ст. Відтоді і дотепер типові для української вишивки елементи геометричних орнаментів надихають українських геральдистів. І зокрема при створенні гербів тих населених пунктів, які уславилися своїми техніками вишивання – з характерними символами й у типових кольорах. Це може бути й повноцінний елемент герба – наприклад, український рушник, традиційний символ гостинності, обряду й захисту. Фрагмент такого рушника – центральний елемент сучасного герба міста Обухів на Київщині, де вишивкою рушників раніше займалися не лише жінки, але й чоловіки. Виготовляли їх і в Козині та кількох сусідніх селах. В основі орнаменту обухівського рушника – “дерево життя”, головний символ української вишивки, що наче виростає із символічного вазону. Основа, на яку спирається цей вазон, традиційно відокремлена від решти композиції “безкінечником”, що проходить по всьому периметру. Обидва “дерева життя” на кінцях цього рушника поєднані “ламаними гілками”. Подекуди на таких рушниках присутні ще і пташки, розміщені попарно, голівками одна до одної, праворуч і ліворуч від стовбура “дерева життя”.
Обухівські рушники не лише прикрашали оселі: під час весіль на них ставали молодята, ними підперезувалися свашки. 2023-го відновлена ентузіастами традиція, а також технологія виготовлення обухівського “шитого” рушника потрапили до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Традиційно такий рушник завдовжки 3 м і вишитий переважно червоним.Таким він постає й на гербі та прапорі міста, авторкою яких, за інформацією з відкритих джерел, є “юна художниця, правнука Андрія Малишка Ольга Сак”. Варто нагадати: Обухів – мала батьківщина поета Андрія Малишка, автора тексту відомої на весь світ “Пісні про рушник”, і це – ще одна вагома причина присутності символічного фрагменту такого рушника на гербі міста. Є згадка про нього й у тексті міського гімну: “Обухівський край солов’їний, Ти в серці моєму навік: І Стугна, і схили Педини, І наш вишиваний рушник”.
На деяких українських гербах рушник доповнює образ Покрови Пресвятої Богородиці, Яка його тримає. Символи вишивки присутні й на гербах із зображеннями інших святих. На сучасному гербі міста Кролевець, затвердженому 1995 року, бачимо на синьому тлі його давній, іще з 1644-го, символ – Архангела Михаїла – в золотому одязі і шоломі з оголеним мечем і золотими терезами в руках. Угорі на гербі – смужка орнаменту знаменитого кролевецького рушника, який вважають візитівкою Сумщини. Іще з часів заснування Кролевця (1601) тут набуло поширення виготовлення тканих рушників із червоними геометричними візерунками й орнаментами на білому тлі. Варто нагадати: із 2013-го кролевецький рушник – також у переліку Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України.
От уже 32-рік присутній рушник і на гербі давнього міста Борщів на Тернопіллі. Тут ним оповитий центральний елемент герба – золотий пшеничний сніп у лазуровому полі, посаджений на шестерню. І це не випадково: борщівські вишиванки давно відомі на весь світ. Із 2020-го традиція борщівської народної вишивки – у Національному переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Дуже гарний візерунок став окрасою герба с. Мокляки Звягельського р-ну Житомирської обл. Під золотим хрестом на смузі, що символізує тут виткане полотно, – три червоні восьмипелюсткові квітки в стилі української вишивки, які символізують квітуче життя, зв’язок поколінь, а також три села – Мокляки, Кам’яногірка, Аполлонівка – у складі територіальної громади.
А от на гербі столиці українського гончарства Опішні – рослинний орнамент, який прикрашає червоно-золотий куманець – традиційний витвір місцевих гончарів, кераміка яких також занесена до вище згаданого переліку. Направду прекрасні українські орнаменти мають усі підстави бути окрасою гербів наших міст і сіл!
Підготувала Ольга Волинська.
